2153
Карта найважливіших осередків наземного біорізноманіття не є сталою навіть без переміщення самих тварин. Причина простіша: наука досі відкриває й описує величезну кількість видів. Аналіз ста років таксономічних відкриттів показав, що накопичення нових даних уже змінило уявлення про те, де на планеті зосереджена найбільша різноманітність птахів, ссавців, рептилій та амфібій.
Дослідники простежили, де й коли між 1920 і 2020 роками вперше описували наземні види. У базу увійшло понад 9700 видів птахів, 5200 ссавців, 8600 рептилій і 7200 амфібій. За цими даними вони відновили, як змінювалися відомі науці центри різноманіття десятиліття за десятиліттям.
Масштаб невідомого залишається величезним. За оцінками, значна більшість видів рослин і тварин ще не була формально вивчена та описана. Навіть серед хребетних відкриття тривають: приблизно кожен десятий із відомих сьогодні видів ссавців був описаний уже після 1990-х років.
За століття науковці описали майже 40% відомих нині наземних видів у проаналізованих групах. Найбільше відкриттів припало на тропіки — ліси Бразилії, Еквадору, Нової Гвінеї та інші регіони, де складні екосистеми поєднуються з історично недостатньою вивченістю.
Особливо помітною була зміна для рептилій Австралії. У 1920 році на континенті було відомо 376 видів, а до 2020 року — вже 933. Кількість формально визнаних видів більш ніж подвоїлася не тому, що за століття раптово виникли сотні нових рептилій, а тому, що вчені їх знайшли, відокремили від подібних форм і описали.
Нові дані змістили частину світових «гарячих точок». Серед регіонів, які тепер виглядають особливо важливими, дослідники називають Індонезію, центральні Анди та Мадагаскар. Для амфібій приблизно третина районів, які раніше входили до найнасиченіших, поступилася місцем новим центрам.
Схожа картина спостерігається для рептилій. Приблизно 20% раніше визнаних гарячих точок сьогодні перекриваються регіонами, де завдяки новим відкриттям відома ще вища різноманітність. Серед таких місць — савани та чагарникові райони північної Австралії.
Практичний наслідок полягає в тому, що природоохоронні пріоритети не можна назавжди фіксувати за старими картами. Територія, яка сто років тому здавалася другорядною через малу кількість описаних видів, може насправді бути унікальним центром ендемізму. Тому таксономія та польові дослідження напряму впливають на рішення про охорону природи.
https://phys.org/news/2026-08-species-discoveries-reveal-emerging-biodiversity.html
