2666
Пожежний сезон 2026 року в Індонезії швидко набирає силу, а найбільшу небезпеку становлять не відкриті фронти полум’я, а торфові пожежі, які можуть тліти під поверхнею тижнями й навіть місяцями. Сильний El Niño та масштабна посуха висушили заболочені землі, що за нормальних умов залишаються настільки вологими, що вогонь не може проникнути вглиб. Коли торф втрачає воду, полум’я заходить у товщу органічного ґрунту й продовжує горіти навіть тоді, коли поверхня вже не виглядає охопленою вогнем.
Індонезія містить приблизно 36% тропічних торфовищ світу. Це величезні запаси частково розкладеної рослинної органіки, накопиченої у вологому середовищі. За однією з оцінок, торфові пожежі виробляють утричі більше дрібнодисперсних частинок, ніж звичайні тропічні лісові пожежі, а також значно більше сірчистого газу, органічного вуглецю, метану й чадного газу.
1 вересня супутник NASA Aqua зафіксував численні осередки. Наприкінці серпня індонезійська система SiPongi нарахувала 946 hotspots за один день. Одночасно NOAA оцінювала El Niño як сформований і такий, що посилюється, а місцева метеослужба повідомляла, що приблизно 90% країни на початку серпня отримали мало або зовсім не отримали опадів.
Дослідники порівнюють нинішню траєкторію з 2015 роком — одним із найгірших пожежних сезонів у сучасній історії країни. Тоді після більш ніж трьох місяців горіння викиди досягли еквівалента приблизно 1,75 мільярда тонн парникових газів. На початку вересня 2026 року нинішні пожежі вже дали близько десятої частини того обсягу.
Найгірші торфові пожежі можуть бути найменш помітними із супутника, оскільки густий дим, хмари та лісовий полог закривають поверхню. Через це кількість видимих теплових осередків іноді навіть падає саме тоді, коли димова ситуація стає найгіршою.
Проблему посилює спадщина осушення боліт у 1990-х роках. Канали знизили рівень ґрунтових вод і зробили торф легшим для займання. Після 2015 року частину каналів перекрили й почали відновлювати заболочення, тому 2026 рік фактично стає тестом ефективності цих заходів.
https://www.sciencedaily.com/releases/2026/09/260904000318.htm
