2844
Фахівці з Нідерландів підтвердили зв’язок між ураженнями блукаючого нерва та паркінсонізмом. Водночас самі науковці застерігають, що використовувати цей показник у діагностиці захворювання не варто.
Чому блукаючий нерв привертає увагу дослідників
Інтерес до блукаючого нерва в контексті діагностики та лікування паркінсонізму має вагоме підґрунтя. За однією з провідних гіпотез, у частини пацієнтів із цим захворюванням патологічні скупчення альфа-синуклеїну формуються ще в нервовій системі кишківника і піднімаються до головного мозку саме через вегетативні шляхи, зокрема блукаючий нерв.
На користь цієї гіпотези свідчить те, що дорсальне моторне ядро блукаючого нерва належить до структур, які найчастіше виявляються ураженими за результатами посмертних досліджень пацієнтів. Тож логічно припустити, що дегенерація вагусного нерва може проявлятися його стоншенням. УЗД-дослідження приваблює тим, що це неінвазивний і безпечний спосіб виміряти діаметр поверхневих нервів.
Що показало дослідження
Спеціалісти Маастрихтського університетського медичного центру підтвердили, що у пацієнтів із хворобою Паркінсона блукаючий нерв на ультразвуковому дослідженні виявився помітно тоншим, ніж у людей без цього діагнозу.
Науковці об’єднали дані дванадцяти робіт, опублікованих до січня 2026 року. У них загалом взяли участь 1091 учасник: 541 пацієнт із хворобою Паркінсона та 550 осіб без неї. У цих дослідженнях застосовували різні УЗД-апарати з частотою датчиків від 4 до 18 МГц. Вагусний нерв моніторили в різних анатомічних точках, зокрема на рівні щитоподібної залози та біля біфуркації сонної артерії. Таким чином, результати різних робіт було зіставлено в єдиному аналізі.
Площа поперечного перерізу правого блукаючого нерва в пацієнтів була меншою, ніж у контрольній групі: 1,97 проти 2,21 мм². Схожу картину спостерігали ліворуч: 1,70 проти 1,89 мм².
Застереження щодо діагностичної цінності
Водночас стійкого зв’язку між розміром нерва та вираженістю вегетативної дисфункції знайти не вдалося. Саме тому автори роботи поставили діагностичну цінність УЗД при паркінсонізмі під сумнів. Попри виявлену різницю в розмірах нерва, вони наголошують на обережності у висновках.
«Лікарям не слід використовувати ультразвук блукаючого нерва як біомаркер чи діагностичний тест хвороби Паркінсона в поточній практиці», — наголосили дослідники.
Джерело: thepharma.media
