1798
Хмари над Південним океаном залишаються одним із найбільших джерел невизначеності в кліматичних моделях, і нові спостереження японської антарктичної експедиції допомогли зрозуміти, чому комп’ютери так часто відтворюють їх неправильно. Проблема виявилася не лише в кількості хмар, а й у тому, скільки в них переохолодженої рідкої води та льоду.
Південний океан оточує Антарктиду й відіграє непропорційно велику роль у глобальній кліматичній системі. Він поглинає значну частину надлишкового тепла й вуглекислого газу, а хмари над ним визначають, скільки сонячного світла відбивається назад у космос.
Навіть невелика помилка в моделюванні хмар змінює радіаційний баланс поверхні. Це впливає на температуру океану, танення льоду та загальну оцінку майбутнього потепління.
Дослідники Національного інституту полярних досліджень Японії та Nagoya University використали спостереження, зібрані під час 64-ї Японської антарктичної експедиції на криголамі Shirase.
На борту працювали прилади, які вимірювали вертикальну структуру хмар, температуру, фазовий стан води та інші атмосферні характеристики. Потім реальні дані порівняли з прогнозами чисельних моделей.
Особливу увагу команда приділила змішанофазним хмарам. У них одночасно існують кристали льоду та краплі рідкої води, які залишаються незамерзлими навіть за температур нижче нуля.
Саме співвідношення льоду й рідкої води сильно впливає на те, скільки сонячного випромінювання хмара відбиває та скільки теплового випромінювання утримує.
Моделі часто занадто легко перетворюють переохолоджену воду на лід. Через це вони отримують іншу оптичну товщину хмар і помиляються в енергетичному балансі поверхні.
Спостереження показали, що хмарні шари в реальності мають складнішу вертикальну структуру, ніж у багатьох модельних представленнях. Помилки посилюються в умовах сильного вітру, низьких температур та обмеженої кількості частинок, на яких можуть формуватися кристали льоду.
Автори вважають, що покращення опису фазових переходів усередині хмар є одним із ключових напрямів для кліматичних моделей Південного океану. Для цього потрібні не лише супутники, а й прямі корабельні та наземні вимірювання в регіоні, де спостережень досі значно менше, ніж у більшості інших частин планети.
https://phys.org/news/2026-09-antarctic-reveals-southern-ocean-clouds.html
