1712
Купання у відкритій воді останніми роками стало популярним способом відпочинку: люди обирають річки й озера замість басейнів, поєднують плавання з прогулянками та шукають менш людні місця. Але найбільше контрольоване дослідження такого типу показало, що у прісній воді існують ризики, які не завжди видно неозброєним оком. Учасники, які заходили у воду, частіше повідомляли про подразнення шкіри, а за високої бактеріальної забрудненості зростав ризик шлунково-кишкових симптомів.
Дослідження провели в Угорщині за участю 2368 людей. Їх випадково розподілили на дві групи: одна заходила у воду приблизно на десять хвилин і кілька разів занурювала обличчя, інша залишалася на березі. Паралельно науковці брали проби води й оцінювали вміст кишкової палички та інших показників можливого фекального забруднення.
Через тиждень учасників опитали щодо самопочуття. Шлунково-кишкові симптоми загалом траплялися незначно частіше у тих, хто купався, але найбільш чітка залежність з’явилася саме при вищій концентрації кишкової палички та бактеріальних вірусів, які використовують як ознаки забруднення води.
Шкірні реакції виявилися помітнішими
Подразнення, висип або свербіж повідомили 2,7% тих, хто плавав, проти 1,3% людей, які залишалися на березі. Тобто у купальників такі проблеми траплялися більш ніж удвічі частіше.
Цікаво, що шкірні симптоми не мали прямого зв’язку з показниками фекального забруднення. Дослідники припускають, що причинами можуть бути інші мікроорганізми, водорості або паразити, але підкреслюють: це лише можливі пояснення, а не доведена причина.
Серед учасників також частіше зустрічалися скарги на вуха, очі та дихальні шляхи, однак таких випадків було замало, щоб робити впевнені висновки.
Навіть офіційно придатна вода не означає нульового ризику
Усі чотири місця, де проходило дослідження, відповідали чинним на той момент європейським стандартам якості води. Саме це робить результат особливо цікавим: формальна відповідність нормам не означає, що ризик повністю зникає.
Науковці звернули увагу й на те, як оцінюють безпечність прісних водойм. За їхніми даними, кишкова паличка виявилася корисним показником ризику, хоча оновлені міжнародні рекомендації роблять більший акцент на інших бактеріях.
Для звичайного відпочивальника висновок простий: перед купанням варто перевіряти офіційні повідомлення про якість води, уникати водойм після сильних злив або видимих викидів, не ковтати воду й не заходити у неї, якщо на шкірі є відкриті рани. Особливо обережними мають бути діти та люди зі зниженим імунітетом.
Купання у природній водоймі не стає автоматично небезпечним, але романтичне уявлення про «чисту природну воду» не завжди відповідає реальності. Саме тому інформація про стан водойми важливіша за її зовнішній вигляд.
