1709
Маленький, уже вимерлий родич людини, відомий як «хобіт», мав ще більш «людську» будову тіла, ніж вважали раніше. Аналіз тазових кісток показав, що Homo floresiensis, ймовірно, ходив прямо і двоного, хоча повільно та без далеких переходів. Водночас за способом пересування, способом життя без полювання та кулінарної обробки їжі цей вид істотно відрізнявся від Homo sapiens, тож нові дані лише поглиблюють загадку його походження, повідомляє Live Science.
«Якщо дивитися лише на кістки таза, Homo floresiensis загалом виглядає як люди та інші види роду Homo і, ймовірно, міг рухатися дуже подібно до людей», — пояснила біологічна антропологиня Крісті Льютон (Kristi Lewton) з Університету Південної Каліфорнії. Водночас, за її словами, цей вид «не був особливо швидким двоногим і не долав великі відстані».
Що саме вивчали вчені
Льютон і колеги детально дослідили тазові кістки скелета LB 1 — дорослої самки «хобіта» з острова Флорес в Індонезії. Її зріст становив близько 1 метра, а жила вона між 100 000 і 60 000 років тому. Науковців цікавило, чи був H. floresiensis ближчим до інших плейстоценових видів людини, чи до більш давніх австралопітеків, зокрема до відомої «Люсі».
Відкритий у 2003 році Homo floresiensis від початку збиває дослідників з пантелику. Чому ці істоти були такими малими і від якого виду вони походять, досі незрозуміло. Їхній скелет поєднує риси, схожі і на людей, і на австралопітеків, що ускладнює реконструкцію еволюційної історії. Наприклад, кістки кисті більше нагадують австралопітеків, тоді як плечі та верхня частина рук — більш «людські».
Іліакальний розширення таза і двонога хода
Однією з ключових ознак, яку виділяють у H. floresiensis, є так зване іліакальне розширення — ступінь того, наскільки крила тазових кісток відходять убік від центру тулуба. Великий ступінь такого розширення пов’язують з анатомією австралопітеків і менш ефективною двоногою ходою порівняно з сучасними людьми.
Проблема полягала в тому, що різні методи вимірювання цього показника в родичів людини часто давали суперечливі результати. У новій роботі дослідники порівняли тазові кістки шимпанзе, горил, австралопітеків, а також сучасних і вимерлих видів людини. Вони створили кількісну міру іліакального розширення і доповнили її іншими параметрами будови таза.
Статистичний аналіз показав, що таз LB 1 найбільше подібний до таза інших плейстоценових видів людини, зокрема Homo erectus, і відрізняється від австралопітеків та людиноподібних мавп. «Ці результати свідчать, що H. floresiensis, ймовірно, використовував форму двоногої ходи, яка була помітно схожою на людську», — пишуть автори дослідження.
Повільні пішоходи, можливо, ще й лазили по деревах
Однак схожість таза з іншими людськими видами не означає, що «хобіти» ходили точно так, як ми. За будовою кісток вони виглядають як вид, «який не долав великих відстаней і не рухався на високих швидкостях, а також міг зберігати певні дереволазні поведінкові стратегії», зазначають дослідники.
Палеоантрополог Кейлі Орр (Caley Orr) з Університету Колорадо в Денвері, який не брав участі в роботі, наголосив, що результати узгоджуються з більш обмеженим кількісним порівнянням викопних тазів, яке його команда опублікувала раніше. У тій роботі таз LB 1 також виявився переважно «людським» за формою. Нові дані, за словами Орра, вказують на значну мінливість розмірів і форми скелета ранніх людських груп, але «те, що це означає для походження “хобітів”, залишається неясним».
Дві головні гіпотези походження «хобітів»
Попри те, що Льютон і колеги зосередилися лише на одній частині скелета, їхні результати підтримують дві основні гіпотези еволюції Homo floresiensis. «Більшість доказів вказує на одну з двох наступних гіпотез, — каже Льютон. — Або H. floresiensis еволюціонував із популяції H. erectus, яка потрапила на острів Флорес і зазнала острівного карликування, або H. floresiensis походить від невеликого за розмірами, більш раннього відгалуження іншого виду плейстоценового Homo».
Інакше кажучи, це могли бути H. erectus, які зменшилися в розмірах через життя на острові з обмеженими ресурсами, або нащадки ще невідомого, спочатку дрібного виду Homo. Щоб розв’язати цю загадку, можуть допомогти генетичні дослідження, зокрема аналіз давніх білків. Однак, за словами Льютон, відповідь на питання про походження «хобітів» навряд чи з’явиться найближчим часом.
Кістки таза показали що «хобіти» ходили більше як люди з’явилася спочатку на Цікавості.
