1503
Головний біль напруги часто автоматично пояснюють стресом, перевтомою або «затиснутою шиєю», хоча сучасні дослідження показують значно складнішу картину. У розвитку такого болю можуть брати участь нервова система, нейромедіатори, м’язові фактори та психологічне навантаження. Саме тому деяким пацієнтам допомагають не лише знеболювальні, а й психологічні методи.
Головний біль напруги належить до найпоширеніших первинних головних болів. Зазвичай його описують як тиск або стискання з обох боків голови, інколи разом із напруженням у шиї та плечах. На відміну від мігрені, він частіше не супроводжується вираженою нудотою або різким погіршенням від звичайної фізичної активності.
Нові огляди нейробіологічних досліджень вказують, що простого пояснення «це все нерви» недостатньо. Науковці вивчають роботу кількох нейромедіаторних систем, зокрема норадренергічної, а також механізми обробки больових сигналів у центральній нервовій системі.
Водночас психологічні методи можуть бути корисними саме тому, що стрес, тривога та звички реагувати на біль здатні посилювати симптоми. Метааналіз 19 рандомізованих досліджень за участю понад тисячі людей показав, що когнітивно-поведінкова терапія, релаксаційні техніки, біологічний зворотний зв’язок і практики усвідомленості були пов’язані зі зменшенням частоти та інтенсивності болю.
У середньому в учасників психологічних програм кількість днів із головним болем була меншою приблизно на 4,5 дня на місяць порівняно з контрольними групами. Водночас ефективність окремих методів відрізнялася, а якість доказів не була однаковою для всіх підходів.
При рідкісних епізодах головного болю часто достатньо звичайних знеболювальних, які підходять конкретній людині. Якщо ж симптом повторюється часто, важливішим стає пошук провокувальних факторів і профілактика. Надто частий прийом знеболювальних сам по собі може підтримувати головний біль.
Психотерапія не замінює медичного обстеження. Новий, дуже сильний або незвичний головний біль, особливо разом із порушенням мовлення, слабкістю кінцівок, високою температурою чи втратою свідомості, потребує термінової оцінки лікаря.
