1472
Звичайна прогулянка вже сама по собі є доступним способом підтримувати щоденну активність, але дослідники перевірили незвичайний спосіб трохи збільшити витрати енергії під час ходьби — жування жуйки. Результати показали невеликий фізіологічний ефект, однак він значно скромніший, ніж може здатися з гучних заголовків.
Під час експерименту науковці порівнювали ходьбу з жувальною гумкою та без неї. У частини учасників жування супроводжувалося дещо вищою частотою серцевих скорочень і більшими енергетичними витратами. Дослідники припускають, що ритмічне жування може впливати на темп ходьби та роботу нервової системи.
Подібний ефект називають кардіолокомоторною синхронізацією: рухи, ритм дихання та серцебиття частково узгоджуються між собою. Якщо людина під час прогулянки мимоволі починає рухатися трохи швидше, загальне навантаження зростає. Проте йдеться не про різке збільшення витрат калорій, а лише про невелику різницю.
Найпомітніший ефект у деяких роботах спостерігався серед чоловіків середнього та старшого віку. Вчені припускають, що реакція може залежати від віку, фізичної форми та звичного темпу ходьби. Це означає, що одна й та сама звичка не матиме однакового результату для всіх.
Жуйку не варто розглядати як спосіб схуднення. Втрата ваги залежить від загального енергетичного балансу, харчування, регулярної активності та інших факторів. Навіть якщо під час прогулянки витрати енергії трохи зростають, цього недостатньо, щоб суттєво змінити масу тіла без інших змін способу життя.
Практичніше використовувати саму ходьбу як базову активність і поступово збільшувати її тривалість або темп. Для більшості людей регулярні прогулянки є доступнішими й безпечнішими, ніж різкий перехід до інтенсивних тренувань.
Тож дослідження радше демонструє цікаву фізіологічну реакцію організму, ніж відкриває новий метод схуднення. Головну користь як і раніше дає сама регулярна рухливість.
