2879
Тім Бернерс-Лі є творцем Всесвітньої павутини, технології, на якій згодом розбагатіли інші. Він не встановив плату за її базову основу, а тепер бореться за те, щоб люди зберігали контроль над своїми даними й після того, як почали користуватися інтернетом.
Чому творець інтернету відмовився від трильйонів / Фото Вікіпедія
Чому Бернерс-Лі зробив свою розробку безкоштовною?
12 листопада 1990 року Тім Бернерс-Лі та його колега Робер Кайо представили в CERN документ із назвою WorldWideWeb: Proposal for a HyperText Project. Він розвивав ідею, яку британський учений запропонував роком раніше: пов’язати електронні документи гіперпосиланнями, щоб інформацію можна було легко знаходити й переглядати.
Так народжувалася Всесвітня павутина – система сайтів і сторінок, яка працює через інтернет. Попереду були пошуковики, онлайн-магазини та соціальні мережі. Однак плату за використання базової технології CERN не встановив: 30 квітня 1993 року організація передала програмне забезпечення WWW у суспільне надбання.
Будь-хто міг використовувати, змінювати й поширювати його. Саме відкритість допомогла павутині вирости до світового масштабу. Бернерс-Лі пояснював своє рішення просто: технологія могла спрацювати лише тоді, коли працювала б для всіх.
Що пішло не так із мрією про вільну мережу?
Бернерс-Лі уявляв відкритий простір, у якому люди обмінюються інформацією та співпрацюють попри кордони. Але згодом він побачив іншу картину: дедалі більше можливостей опинялося під контролем кількох великих платформ. Вони стали посередниками, від яких залежить, які думки та матеріали побачать мільйони користувачів.
Безкоштовні сервіси отримали приховану ціну – особисті дані. У своєму відкритому листі 2017 року винахідник назвав три загрози:
- втрату контролю над приватною інформацією,
- поширення дезінформації,
- непрозору політичну рекламу.
Ці три загрози стосуються не лише технічного боку справи, а й того, як люди бачать інформацію та роблять свій вибір. Система, покликана допомагати людям знаходити знання, водночас дозволила стежити за ними й впливати на їхній вибір.
Як винахідник намагається повернути людям контроль?
Відповіддю Бернерса-Лі став проєкт Solid, який виріс із роботи його команди в Массачусетському технологічному інституті. Його задум – відокремити дані людини від застосунків, якими вона користується. Таким чином застосунки лишаються окремо, а дані перебувають під керуванням самої людини.
Інформація зберігається в персональному онлайн-сховищі – Pod, а власник визначає, кому дозволити її читати чи змінювати. Зміна сервісу за такої моделі не має означати втрату контролю над своїми даними. Це спроба змінити правила, за якими працює сучасна павутина.
Колись Бернерс-Лі допоміг зробити технологію доступною кожному. Тепер він прагне, щоб люди зберігали свободу й після того, як почали нею користуватися. Його боротьба – за майбутнє винаходу, який приніс світові можливості, але також дав небагатьом величезну владу.
Джерело: 24tv.ua
