2879
Коли один партнер готовий до близькості кілька разів на тиждень, а другому достатньо значно рідше, така різниця спочатку може здаватися дрібницею. Проте поступово навколо сексу накопичуються образи, відчуття відмови та взаємні претензії. Різний рівень сексуального бажання — поширена ситуація, і універсальної «правильної» кількості сексу для всіх пар не існує.
Відмова сприймається особисто, а тиск відчувається з іншого боку
Для партнера з вищим лібідо секс може бути важливим способом відчути близькість, бажаність і зв’язок. Тому чергове «не сьогодні» іноді звучить не як відмова від сексу, а як повідомлення: «Ти мене більше не хочеш». Водночас справжня причина може бути зовсім іншою: втома, стрес, недосипання, погане самопочуття або просто відсутність бажання саме зараз.
З протилежного боку ситуація виглядає інакше. Якщо кожні обійми сприймаються як початок сексу, людина може поступово уникати навіть звичайних проявів ніжності, адже з’являється думка, що від неї знову чекатимуть продовження. Особливо складно стає, коли після відмови виникають образи, мовчання, звинувачення або спроби викликати почуття провини. Секс заради уникнення сварки проблему не вирішує.
Замкнене коло і природа бажання
Один партнер частіше ініціює секс, бо відчуває нестачу близькості. Другий відчуває дедалі сильніший тиск і починає частіше відмовляти. Перша людина сприймає це як ще більше віддалення й намагається проявляти ініціативу ще активніше. У результаті проблема вже полягає не лише в різному лібідо: навколо сексу формується негативна емоційна атмосфера.
Поширене уявлення полягає в тому, що людина спочатку має захотіти сексу, а вже потім переходити до близькості. Проте сексуальне бажання може бути реактивним: воно з’являється після ніжності, дотиків, емоційного контакту або початку приємної взаємодії. Це не означає, що людина повинна погоджуватися на секс без бажання. Просто механізм виникнення бажання у партнерів може відрізнятися.
Зниження бажання не обов’язково означає втрату почуттів. На сексуальний потяг можуть впливати стрес, недосипання, конфлікти, догляд за дітьми, зміни гормонального фону, деякі захворювання та лікарські препарати. Важливим є й стан самих стосунків: накопичені образи та відсутність емоційної близькості можуть позначатися на бажанні.
Розмовляти краще не після чергової відмови, коли один партнер щойно почув «ні», а другий відчуває тиск. Обговорити проблему варто в нейтральній ситуації. Замість «Ти ніколи мене не хочеш» можна говорити про власні відчуття та потреби: як кожен сприймає секс, чого йому бракує і які прояви близькості важливі поза сексуальним контактом.
У здорових стосунках згода на сексуальний контакт має залишатися добровільною. Домовленість може стосуватися часу для пари, побачень, ніжності, обіймів, масажу чи інших форм близькості, комфортних для обох. Мета полягає не в тому, щоб визначити, хто має «поступитися», а в тому, щоб знайти формат, у якому потреби обох партнерів можуть бути почуті.
Якщо різниця в бажанні стала джерелом постійних сварок, секс майже зник або один із партнерів систематично відчуває тиск, корисною може бути консультація сімейного психолога чи сексолога. А якщо лібідо змінилося раптово й без очевидної причини, варто обговорити це з лікарем.
Різне лібідо саме по собі не робить пару несумісною. Значно небезпечнішим для стосунків може стати сценарій, у якому один постійно почувається відкинутим, а інший — зобов’язаним.
Джерело: expert.in.ua
