2862
Багаторічне дослідження лісу в штаті Нью-Йорк показало, що кількість кліщів, які переносять хворобу Лайма, пов’язана з чисельністю мишей і врожаєм жолудів, а не лише з оленями. Спостереження також засвідчили, що в природі кліщі краще витримують сильну спеку й холод, ніж вважалося раніше.
Хвороби, які переносять кліщі, у США виявляють дедалі частіше. Найпоширеніша з них – хвороба Лайма: щороку діагностують майже 500 000 випадків. Її спричинює бактерія Borrelia burgdorferi, яка зазвичай потрапляє в організм людини через укус інфікованого кліща. Без лікування інфекція уражає суглоби, серце й нервову систему.
Миші та жолуді передбачають чисельність кліщів
Понад 35 років команда Інституту вивчення екосистем Кері в Міллбруку, штат Нью-Йорк, стежила за зв’язками між кліщами, мишами, дубами, хижаками та погодою на лісовій ділянці площею 2 000 акрів в окрузі Датчес. Результати дев’яти найнеочікуваніших висновків проєкту дослідники узагальнили в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
У 1980-х роках біологи вважали, що більше білохвостих оленів означає більше кліщів, адже оленів часто бачили з дорослими кліщами. Проте моніторинг не виявив статистично значущого зв’язку між кількістю оленів і чисельністю німфальних кліщів, саме німфи найчастіше заражають людей.
Натомість чисельність мишей виявилася вагомим показником майбутнього зростання популяції німф. Після років, коли мишей було особливо багато, наступного року фіксували приблизно на 40 % більше німфальних кліщів.
Білоногі миші – важливі господарі личинок кліщів: вони забезпечують їх їжею та ефективно передають бактерію. Кліщі, які заразилися на стадії личинки, зберігають її після перетворення на німф і згодом можуть інфікувати людину.
Ще один можливий показник – врожай жолудів. Дуби час від часу дають особливо рясний урожай, відомий як масове плодоношення. Дослідники встановили, що такий урожай передбачає зростання чисельності німфальних кліщів через два роки. Отже, цикл плодоношення дубів опосередковано впливає на щільність популяції кліщів.
Водночас кількість мишей не дає надійного прогнозу щодо частки кліщів, інфікованих збудником хвороби Лайма. Спершу здавалося, що зі зростанням числа мишей має збільшуватися й відсоток заражених кліщів, але згодом зв’язок зник. Пояснення може полягати в інших тваринах: скунси, білки й опосуми передають бактерію значно гірше або майже не заражають. Якщо таких тварин багато, личинки частіше живляться на господарях, які не передають інфекцію, тож частка інфікованих серед німф може бути меншою.
Кліщі витримують екстремальні температури
Лабораторні досліди раніше показували, що короткий вплив сильної спеки або морозу може вбивати кліщів. У природних умовах вони добре переживали навіть екстремальні температури. Дослідники припускають, що кліщі рятуються, ховаючись глибше в ґрунті або під опалим листям, де температура менш різко змінюється.
Багаторічні дані засвідчили й парадокс: роки з вищою середньою температурою часто супроводжувалися меншою кількістю німфальних кліщів. Тепліші умови сприяють мишам, що мало б збільшувати чисельність кліщів, тому протилежні впливи ускладнюють прогноз щодо ризику хвороби Лайма за подальшого потепління.
Ці закономірності можуть допомогти службам громадського здоров’я передбачати періоди підвищеного ризику укусів інфікованих кліщів. Водночас залишається невизначеним, як різні сценарії зміни клімату вплинуть на кліщів, їхніх господарів і дуби.
Джерело: kurazh.org
