2862
Скам’янілості з ранньокрейдової формації Паха в центральній Колумбії показали, що гігантські морські хижаки, акули та інші тварини з різних еволюційних ліній могли співіснувати в одному океані. Дослідники з Університету Макґілла та Центру палеонтологічних досліджень запропонували модель еволюційних змін, за якою старі й нові групи тривалий час живуть одночасно.
Що таке «біотичне переломлення»
Професор біології Ганс Ларссон і докторка філософії Дірлі Кортес назвали цей процес «біотичним переломленням». Так вони описують етап, коли групи, що наближаються до зникнення, ще співіснують із новими лініями, які починають швидко поширюватися й урізноманітнюватися.
За цією моделлю великі еволюційні переходи можуть відбуватися не лише внаслідок катастрофічних масових вимирань. Їм можуть передувати періоди винятково високої різноманітності, коли давні й нові форми життя тривалий час існують поряд.
На думку дослідників, таке співіснування стало можливим через рідкісне поєднання природних умов. Земля мала теплий парниковий клімат, рівень моря був високим, а прибережні води були багатими на поживні речовини. Важливу роль відіграло й утворення нових морських шляхів між східною частиною Тихого океану та раннім Атлантичним океаном через територію сучасної Колумбії. Разом ці чинники створили численні екологічні ніші для різних груп тварин.
Учені зауважують, що температура, рівень моря та продуктивність прибережних вод і нині впливають на глобальне біорізноманіття.
Формація Паха та її мешканці
Основні дані отримали у формації Паха поблизу міста Вілья-де-Лейва. Цей багатий на скам’янілості район дає змогу детально дослідити давню океанічну екосистему. Більшість знахідок зберігається в колекціях Центру палеонтологічних досліджень.
Серед викопних решток є гігантські морські рептилії, зокрема довгошиї плезіозаври, родичі морських крокодилів, черепахи, акули, ракоподібні та інші організми. Разом вони становили так звану біоту Паха, одну з найскладніших за екологічною структурою морських спільнот, відомих на сьогодні.
У попередньому дослідженні команда відтворила харчові зв’язки цієї біоти. Аналіз виявив надзвичайно складну трофічну мережу з великою кількістю верхівкових хижаків, які займали найвищі рівні екосистеми. Така структура робить формацію Паха особливо цінною для вивчення змін у спільнотах, коли одні еволюційні групи занепадають, а інші утверджуються.
Обмеження висновків і подальші дослідження
Автори пропонують доповнити уявлення про великі еволюційні зміни: поряд із масовими вимираннями враховувати й періоди виняткової різноманітності, коли давні та нові лінії співіснують тривалий час.
Водночас дослідники наголошують, що поки йдеться про гіпотезу, сформовану на основі одного виняткового геологічного розрізу. Щоб визначити, наскільки поширеним було це явище, потрібні нові скам’янілості, точніше датування та порівняння з формаціями в інших регіонах світу.
Подальші дослідження мають з’ясувати, чи траплялися подібні епізоди «подвійної» біоти в інші періоди геологічної історії та наскільки сильно вони впливали на глобальне біорізноманіття порівняно з масовими вимираннями.
Джерело: kurazh.org
