2851
Астрономи знайшли білого карлика з незвичайною системою планетних уламків: навколо нього є два окремі кільця, які, можливо, сформувалися із залишків скелястих тіл. Відкриття може дати уявлення про те, що відбуватиметься із Сонячною системою після того, як Сонце перетвориться на білого карлика.
Яку незвичайну зорю знайшли астрономи і як утворилися кільця
Виявленого білого карлика назвали J1328−1450. Він розташований у Чумацькому Шляху, у сузір’ї Діви, приблизно за 1600 світлових років від Землі. Спостереження провели за допомогою телескопа Very Large Telescope Європейської південної обсерваторії, який розташований у Чилі.
Головна особливість системи — диск із планетних уламків, що складається з двох окремих кілець. Раніше астрономи виявили 21 білого карлика, оточеного планетними уламками, однак у всіх цих випадках спостерігали лише один диск, а не два кільця.
Дослідники припускають, що незвичайна структура могла сформуватися за участю двох скелястих тіл, яким вдалося пережити бурхливе перетворення зорі. Один з авторів дослідження, астроном Феліпе Лагос-Вільчес із Технічного університету імені Федеріко Санта-Марія в Чилі, пояснив значення спостереження: «Це також підтверджує припущення, що скелясті планетні тіла можуть пережити перетворення зорі на білого карлика».
Маса J1328−1450 становить приблизно 47% маси Сонця, а її діаметр майже дорівнює діаметру Землі.
За припущеннями дослідників, скелясті тіла поблизу білого карлика можуть бути уламками більших планет, які зазнали значного руйнування. Коли зоря розширилася до червоного гіганта, найближчі до неї планети були поглинуті, тоді як деякі віддаленіші об’єкти змогли вціліти. Згодом під дією гравітації частина скелястих тіл перейшла на витягнуті орбіти, які наблизили їх до білого карлика. Лагос-Вільчес наголосив, що планетна система не зникла повністю, а її окремі складові продовжили існувати.
Об’єкти, що підійшли надто близько до зорі, були розірвані її гравітацією, а їхня речовина утворила диск із пилу та газу. Водночас два відносно великі скелясті тіла, ймовірно, вціліли всередині нього, і їхня присутність може пояснювати появу двох концентричних кілець. На відмінності між кільцями вказує і хімічний склад: за словами Лагоса-Вільчеса, у зовнішньому кільці значно менше магнію, ніж у внутрішньому. Це може свідчити про те, що кільця утворилися з різних початкових тіл або з різних шарів одного скелястого тіла.
Що відкриття говорить про майбутнє Сонячної системи
Приблизно через 5 мільярдів років Сонце також перетвориться на червоного гіганта, а згодом стане білим карликом. Цей процес матиме значні наслідки для планет нашої системи, насамперед для тих, що розташовані ближче до зорі.
За прогнозами, Меркурій і Венера будуть поглинуті Сонцем у міру його розширення. Водночас серед учених досі немає одностайної думки щодо того, чи спіткає така сама доля Землю. Натомість зовнішні планети, зокрема Юпітер і Сатурн, а також інші віддаленіші тіла матимуть значно більше шансів вижити.
Астроном Феліпе Лагос-Вільчес зазначив, що це матиме драматичні наслідки для внутрішньої частини Сонячної системи: «Очікується, що Меркурій і Венера будуть поглинуті Сонцем, яке розширюватиметься».
Після перетворення Сонця на білого карлика вцілілі залишки планет, супутники та астероїди також можуть наблизитися до нього настільки, що будуть розірвані гравітаційними силами.
За словами Лагоса-Вільчеса, виявлена система може бути прикладом одного з можливих сценаріїв розвитку нашої планетної системи в далекому майбутньому: «Тому диск уламків, подібний до того, що оточує J1328−1450, може бути одним із можливих сценаріїв розвитку нашої власної планетної системи в далекому майбутньому».
Джерело: news.novyny.live
