2851
Найбільший водоспад Землі неможливо побачити ні з берега, ні з оглядового майданчика: він розташований глибоко під водою між Гренландією та Ісландією. Величезні маси холодної води опускаються там приблизно на 3,5 кілометра, і це впливає на океанічні течії, від яких залежить клімат Європи.
Найпотужніший водоспад планети прихований на дні Гренландської, або Данської, протоки. На відміну від звичайних водоспадів, його неможливо побачити неозброєним оком, адже величезні маси води переміщуються всередині океану.
Масштаби підводного каскаду
Висота цього каскаду становить приблизно 3,5 кілометра, а ширина сягає 160 кілометрів. Для порівняння, найвищий наземний водоспад світу Анхель у Венесуелі має висоту 979 метрів, тож перепад висот підводного водоспаду більш ніж утричі перевищує висоту цього венесуельського гіганта.
Ще незвичайнішим є обсяг води. За оцінками, щосекунди вниз опускається від трьох до п’яти мільйонів кубометрів води.
Чому утворюється такий каскад
Причиною є різниця в щільності океанічних вод. У холодних арктичних районах морська вода охолоджується, а під час утворення льоду її солоність підвищується. Унаслідок цього вода стає щільнішою та важчою за тепліші водні маси.
Досягнувши підводного хребта в Данській протоці, вона переливається через його край і під дією сили тяжіння опускається в глибини Атлантичного океану. Там холодна вода взаємодіє з теплішими та менш щільними водами Ірмінгерської течії. Саме різниця фізичних властивостей водних мас створює цей підводний каскад.
Роль у глобальній циркуляції океану
Водоспад має значення не лише через рекордні розміри. Він бере участь у формуванні Північноатлантичної глибинної води, яка відіграє важливу роль у глобальній циркуляції океану. Цю систему називають термохалінною циркуляцією: вона забезпечує переміщення водних мас між різними районами Світового океану залежно від їхньої температури та солоності.
Завдяки такому обміну підтримується система атлантичних течій, зокрема Гольфстрім і Північноатлантична течія. Вони переносять тепло на північ і впливають на температурні умови в Європі. Саме тому клімат Західної та Північної Європи значно м’якший, ніж у багатьох районах Північної Америки та Сибіру, розташованих на подібних географічних широтах.
Науковці занепокоєні можливими змінами в роботі цієї системи через глобальне потепління, особливо через танення льодовикового щита Гренландії. Через танення до Північної Атлантики надходить дедалі більше прісної води. Оскільки вона менш щільна за солону морську воду, її накопичення може ускладнювати занурення холодних водних мас. Це створює ризик ослаблення Атлантичної меридіональної перекидної циркуляції, яка відіграє важливу роль у перенесенні тепла між океанічними регіонами.
Якщо поверхнева вода перестане досягати необхідної щільності, швидкість і потужність підводного каскаду в Данській протоці можуть помітно зменшитися. Для спостереження дослідники використовують супутники та мережі спеціальних вимірювальних буїв. За оцінками науковців, порушення цієї системи може позначитися не лише на зимових температурах у Європі, а й на перерозподілі опадів у тропічних регіонах планети.
Джерело: expert.in.ua
