2592
У селі Городище Луцького району на Волині ростуть три могутні дуби віком близько 600–800 років. Один із них має незвичайне сусідство: росте просто на території приватної садиби. Їхні корені тримаються за залишки стародавніх оборонних валів.
Ботанічна пам’ятка природи місцевого значення «Городищенські дуби» розташована на південній околиці села Городище Цуманської громади. Місцеві жителі називають це урочище «Дуби-вали».
Вікові дерева ростуть на залишках давньослов’янського городища XI століття. Колись тут була оборонна споруда із земляними валами, дерев’яним частоколом і каналами. За історичними переказами, вал насипали вручну, використовуючи спеціальні ликові коробки.
Сама місцевість має значно давнішу історію. За історичними джерелами, люди жили тут ще в добу палеоліту. Поруч збереглися залишки городища та давньоруського селища X–XIII століть.
У письмових документах Городище вперше згадується 1555 року. Тоді князь Іван Чорторийський виграв земельну суперечку з князями Радзивіллами, закріпивши за собою право на село та навколишні ліси.
Через поселення пролягав старий Клеванський шлях, який тягнувся аж до Литви. За однією з місцевих легенд, цим маршрутом нібито проїжджав і маленький Тарас Шевченко.
Три дуби – свідки багатьох століть
Нині від колишнього величного городища залишилися лише частини оборонних валів і три дуби-велети. Їхній вік оцінюють приблизно у 600–800 років, а висота дерев сягає 30–35 метрів.
Стовбури мають діаметри 2,1, 1,7 та 1,6 метра. Найбільший дуб має обхват близько семи метрів.
Два дерева ростуть поруч на найбільш збереженій частині валу. Третє розташоване навпроти них, на території приватної садиби, і до його стовбура майже впритул примикають дерев’яні господарські споруди.
ВікіпедіяСтан дерев різний: у частини велетнів помітне всихання верхівок, а на одному з них є прикореневі дупла та ознаки стовбурової гнилі. Попри поважний вік, дуби досі зберігають свої крони.
Козацькі легенди та сліди давніх вірувань
Із цими місцями пов’язано чимало переказів. Місцеві розповідають, що за козацьких часів під дубами існувало поселення. Приблизно за 150 метрів від городища був курган із козацькою могилою, який зруйнували під час господарювання у радянський період.
Саме городище також зазнало руйнувань у XX столітті. У 1950–1960-х роках частину північного валу розібрали для будівництва доріг і житлових будинків.
Дослідники припускають, що старі дуби можуть бути залишками давнього священного гаю. У слов’янських і балтійських віруваннях дуб посідав особливе місце: його вважали священним деревом, пов’язаним із богом грому Перуном. Вікові дубові гаї могли мати особливий охоронний статус і зберігатися протягом багатьох поколінь.
ВікіпедіяГородищенські дуби отримали статус ботанічної пам’ятки природи місцевого значення у 1991 році. Заповідна територія займає 0,5 гектара та перебуває у віданні Цуманської селищної громади.
Вікіпедія
ВікіпедіяСьогодні ці дерева – не лише природна окраса Волині, а й живі свідки історії, яка охоплює сотні років. Вони пережили зміну епох, руйнування стародавніх укріплень і людських поколінь, зберігши пам’ять про місце, де колись вирувало життя.
Джерело: konkurent.ua
