2596
У червні 2026 року вода знову почала повертатися до каналу Савуті в Національному парку Чобе, який після тривалого періоду слабкого або відсутнього стоку майже не отримував води. Канал простягається приблизно на 100 кілометрів від річкової системи Ліньянті до західини Мабабе, але перепад висоти на всій цій відстані становить менш як 18 метрів. Через майже плаский рельєф навіть невеликі зміни можуть впливати на те, куди піде вода.
Чому Савуті може зникати на десятки років і повертатися
Поведінку каналу не можна пояснити лише кількістю дощів. Найпоширеніша версія пов’язує її з тектонічними процесами в регіоні. Південь Африки лежить неподалік системи Східноафриканського рифту, де земна кора поділена численними розломами та окремими блоками. Більшість місцевих землетрусів настільки слабкі, що люди їх навіть не відчувають.
Для Савуті цього може бути достатньо, адже канал має надзвичайно малий ухил, і навіть незначне зміщення ґрунту здатне трохи змінити нахил поверхні. Тоді вода може піти іншим шляхом, перестати надходити в старе русло або, навпаки, знову прорватися в нього після багатьох років посухи. Саме тому в Савуті немає чіткої схеми на кшталт «дощовий рік – повна річка, сухий рік – порожнє русло». Раніше таке вже траплялося: наприкінці XIX – у першій половині XX століття канал залишався сухим десятиліттями, а потім знову оживав.
Коли канал наповнюється, він живить болото Савуті в западині Мабабе. Територія, яка ще недавно була сухими луками та чагарниками, поступово перетворюється на водно-болотний ландшафт. Вода повертається навіть туди, де за роки посухи встигли вирости дерева. Частина з них не витримує тривалого затоплення й гине, а після нового відступу води сухі стовбури залишаються серед трави як слід попередньої фази Савуті.
Разом із водою змінюється і склад тварин: до болотистої місцевості приходять великі стада буйволів, слонів, зебр та інших травоїдних. Кожне повернення води, однак, не просто відновлює колишню екосистему. За роки відсутності річки рослинність, ґрунт і тваринні угруповання встигають змінитися, тому нове болото формується вже в інших умовах.
Що стається з тваринами, коли канал пересихає
Коли Савуті зникає, регіон не перетворюється на справжню пустелю. Сезонні дощі тут продовжують випадати, а в окремих місцях зберігаються водойми, проте загальний ландшафт стає значно сухішим. Великі травоїдні можуть переміщуватися слідом за водою та зеленими пасовищами.
Для хижаків, які прив’язані до своєї території, ситуація складніша. Саме цей період у 1980-х роках показали режисери Дерек і Беверлі Жубер у документальному фільмі The Stolen River. Коли велика частина звичної здобичі покинула район, місцеві леви почали полювати на надзвичайно великих тварин: буйволів, жирафів і навіть слонів. Камери зафіксували й інші сцени, які важко уявити в типовій савані.
Бегемот одного разу відігнав левів від туші слона, щоб дістатися до її вмісту. Слони тим часом копали землю в пошуках води. Найбільше від висихання постраждали тварини, які майже повністю залежать від водойм. Коли канал остаточно зник, місцеві популяції бегемотів і крокодилів також зникли з цієї ділянки.
Навіть у сухі періоди ця частина Ботсвани залишається одним із важливих осередків дикої природи Африки. Через Савуті проходить один із великих міграційних маршрутів зебр. У сезон дощів, приблизно з листопада до квітня, тисячі тварин пересуваються регіоном слідом за водою та свіжою рослинністю. За ними рухаються хижаки: леви, леопарди та гієни. Регіон також є одним із головних місць проживання африканських слонів, а в ширшій екосистемі Савуті та Чобе їх можуть перебувати десятки тисяч. Саме тому Савуті іноді називають однією з найдивніших водних систем Африки: річка може бути відсутньою довше, ніж триває людське покоління, а потім повернутися й за кілька сезонів переробити цілу екосистему.
Джерело: 24tv.ua