2171
Вимушений переїзд не завершується перетином кордону або отриманням тимчасового житла. Пошук роботи, мовний бар’єр, розлука з близькими та невизначеність щодо майбутнього можуть ще довго впливати на психічний стан. Міжнародне дослідження українців, які через повномасштабну війну опинилися в інших регіонах країни чи за кордоном, звернуло увагу на частоту депресивних і тривожних симптомів у цих групах.
Роботу опублікували у травні 2026 року в BMC Public Health. До аналізу увійшли 462 повнолітні учасники, серед яких переважали жінки. Середній вік опитаних становив близько 41 року. Дослідники залучали українців у різних державах і порівнювали їхні відповіді про самопочуття, а не проводили клінічну діагностику кожного учасника.
У вибірці люди, які жили за межами України, частіше повідомляли про виражені психологічні труднощі порівняно з внутрішньо переміщеними особами. Цей результат не означає, що всі біженці почуваються гірше або що життя в Україні психологічно безпечніше. На показники можуть впливати склад учасників, умови проживання, доступність допомоги, рівень підтримки й індивідуальний досвід війни.
Чому переїзд не завжди приносить відчуття безпеки
Фізична відстань від обстрілів може зменшувати безпосередню небезпеку, але не прибирає переживань за рідних, провини за вимушений від’їзд чи тривоги за майбутнє. У новому середовищі людині доводиться одночасно відновлювати побут і будувати соціальні зв’язки. Коли немає звичних людей поруч, навіть звичайні труднощі можуть переживатися значно гостріше.
Дослідники наголошують на потребі доступної психологічної підтримки для різних категорій переміщених українців. Важливі не лише індивідуальні консультації, а й мовна допомога, стабільне житло, спільноти взаємопідтримки та зрозумілі шляхи звернення до фахівців. Результати цього опитування показують потребу в уважному ставленні до психічного здоров’я, хоча через характеристики вибірки їх не можна автоматично поширювати на всіх українців.
