1870
Кіт може не поспішати на поклик, але це не обов’язково означає, що він не розпізнає звернення людини. Експерименти з поведінки домашніх котів показали: багато тварин здатні відрізняти власне ім’я від схожих за звучанням слів.
Що показують досліди
Один із відомих підходів передбачає послідовне програвання котам кількох слів, а потім їхнього імені. На повторювані звуки реакція поступово слабшає; коли ж лунає знайоме ім’я, частина тварин знову рухає вухами, головою або змінює поведінку.
Такі реакції не доводять, що кіт розуміє ім’я так само, як людина розуміє особове звертання. Цілком можливо, що звук пов’язаний із попереднім досвідом: увагою господаря, годуванням, грою або іншими наслідками, які тварина навчилися передбачати.
Чому коти не завжди відповідають
Коти також можуть розрізняти голоси знайомих людей і реагувати на інтонацію. Пильний погляд, поворот вух чи рух хвоста часом говорять більше, ніж гучне нявкання, однак тлумачити один сигнал без контексту небезпечно.
Тому відсутність негайної відповіді на поклик не слід плутати з відсутністю здатності розрізняти слова. Мотивація кота в конкретний момент може бути слабшою за бажання залишатися на місці, спати або спостерігати за довкіллям.
Найкраще спілкування з твариною ґрунтується на послідовності: однакове ім’я, спокійний голос, позитивні асоціації та увага до її реакції. Наукові спостереження вказують на складніше котяче сприйняття, ніж популярний стереотип про повну байдужість до слів людини.
