1871
Астрономи вперше описали білий карлик незвичайного зеленого кольору. Зоряний залишок WD J1330+6435 розташований приблизно за 280 світлових років від Землі в сузір’ї Дракона. Його відтінок не пов’язаний із незвичною температурою — причину вчені знайшли в хімічному складі атмосфери.
Чому колір зорі став зеленим
Білі карлики утворюються після того, як зорі малої або середньої маси вичерпують ядерне паливо й скидають зовнішні оболонки. У надзвичайно щільному залишковому ядрі може зосереджуватися значна частина початкової маси зорі, хоча за розміром воно порівнянне із Землею. У багатьох таких об’єктів спостерігаються білі або блакитні відтінки, але не в усіх.
WD J1330+6435 привернув увагу фахівців через сліди речовини колишньої планетної системи. Кам’янисті уламки, що впали на поверхню, збагатили зовнішні шари зорі кальцієм, літієм та особливо натрієм. Саме натрій виявився ключем до пояснення незвичного зеленуватого сяйва.
У звичайних умовах натрій поглинає світло в досить вузькій помаранчевій ділянці спектра. Проте в атмосфері цього карлика густина настільки велика, що атоми натрію безперервно взаємодіють із навколишнім гелієм. Через такі зіткнення лінії поглинання розширюються: з видимого світла вилучається значна частина жовтих, помаранчевих і червоних хвиль.
Коли ці кольори послаблюються, сукупність решти випромінювання набуває жовто-зеленого, або шартрезового, відтінку. Це не означає, що зоря фізично стала «зеленою речовиною»: людське око бачить результат складного поєднання випромінювання і поглинання світла.
Що вдалося з’ясувати про інші білі карлики
Дослідження очолив астрофізик Марк Голландс з Університету Ворика. Команда використовувала дані спектроскопічних спостережень, зокрема Sloan Digital Sky Survey, та моделі атмосфер білих карликів. Метою було оцінити кольори таких зоряних залишків так, як їх сприймало б людське око.
У межах роботи вчені також проаналізували 151 білий карлик із найближчого космічного оточення. Виявилося, що атмосфери, багаті на вуглець, можуть надавати деяким зорям рожевуватих або фіолетових тонів, а домішки речовини з розбитих планетних систем — жовтуватих.
Іншим незвичайним прикладом став WD J1011+2845 у сузір’ї Малого Лева, приблизно за 48 світлових років від нас. Цей об’єкт має лососево-рожевий колір, який пов’язують із вуглецем, що потрапляє до зовнішніх шарів із глибших областей зорі.
Результати показують, що білий карлик може зберігати хімічні свідчення зруйнованих планетних систем навіть після загибелі зорі, навколо якої вони виникли. Колір у такому разі стає не лише красивою особливістю, а й підказкою щодо далекої історії речовини.
Джерело: https://ua.news/ua/technologies/astronomi-vpershe-zadokumentuvali-zelenii-bilii-karlik-cyprus-mail
