Яскрава пляма гірських порід на півдні Мадагаскару виявилася давнім масивом анортозиту, подібного до порід місячних височин. Її детально зафіксував астронавт NASA з борту Міжнародної космічної станції, а знімок оприлюднив ресурс SciTechDaily.

«Місячна» пляма в ландшафті Мадагаскару
На супутникових зображеннях ця ділянка різко виділяється на тлі сухого, пересіченого рельєфу південного Мадагаскару. Світла порода містить анортозит — магматичну гірську породу, з якої складається значна частина яскравих височин на Місяці.
Анортозит утворюється, коли магма повільно охолоджується і кристалізується під поверхнею, даючи змогу вирости відносно великим кристалам мінералів. Такі породи називають інтрузивними магматичними. На Місяці саме анортозит формує дуже відбивні області — місячні височини, які настільки світлі, що їх можна розрізнити з Землі неозброєним оком.
Хоча анортозит зазвичай асоціюють із Місяцем, він трапляється і на Землі — зокрема у східній Канаді, Скандинавії, на півдні Індії та на Мадагаскарі. На півдні Мадагаскару він утворює помітну, приблизно круглу структуру, яка особливо добре проглядається на знімках з орбіти.
Масив Саріріякі: 600 мільйонів років історії
28 серпня 2026 року астронавт експедиції 75 на МКС сфотографував анортозитовий масив Саріріякі — великий блок породи, оголений на поверхні Землі. За оцінками геологів, цей масив сформувався в пізньому докембрії і має вік щонайменше 600 мільйонів років.
Сьогодні оголена частина масиву простягається приблизно на 100 квадратних кілометрів (близько 40 квадратних миль). Навколишній ландшафт зберігає сліди колосальних геологічних сил, які діяли в регіоні після утворення породи.
Дослідники виявили, що масив розташований у пластичній зсувній зоні — області, де породи повільно розтягувалися й деформувалися під дією високих температур і тиску. У таких умовах навколишні породи зазнали метаморфізму: їхня структура змінилася, а в рельєфі з’явилися довгі, приблизно паралельні смуги, що тягнуться з півночі на південь.
Сліди зіткнення континентів і розрив масиву
Геологи пов’язують цю драматичну перебудову з епохою формування суперконтиненту Гондвана. Тоді частини сучасних Африки, Індії, Мадагаскару, Австралії та Антарктиди зближувалися і стикалися, а гігантські тектонічні сили деформували породи між ними.
У результаті в регіоні сформувалися структури, що зберігають свідчення давніх континентальних зіткнень. Деякі дослідники припускають, що другий анортозитовий масив, розташований приблизно за 60 кілометрів на північ від Саріріякі в межах тієї ж зсувної зони, колись був із ним єдиним тілом.
Згідно з цією гіпотезою, потужні сили континентальної колізії розтягнули й розірвали початковий масив. Так утворюється структура, відома як будинаж: відносно стійкий шар породи розтягується і розбивається на окремі «ковбасоподібні» сегменти, тоді як навколишній матеріал деформується.
Що «місячні» породи на Землі розповідають про супутник
Анортозитові масиви важливі не лише для реконструкції геологічної історії Землі, а й для розуміння раннього минулого Місяця. Місячні анортозити мають вік понад 4 мільярди років. Вважається, що вони сформувалися тоді, коли молодий Місяць був вкритий океаном розплавленої породи. У процесі охолодження з цього магматичного океану кристалізувався анортозит, ставши основою зовнішньої кори супутника.
Зразки, які доставили на Землю астронавти місій «Аполлон», дали вченим прямі свідчення складу цих давніх місячних порід. Однак кількість доступних зразків обмежена, тому дослідники вивчають подібні утворення на Землі, щоб краще зрозуміти їхній хімічний склад і умови формування.
Особливо корисним для порівняння є анортозит у горах Беартуз (Beartooth) у штаті Монтана, де склад порід дуже близький до місячного. Аналізуючи такі земні аналоги, науковці отримують додаткові уявлення про процеси, які формували Місяць мільярди років тому.
Давній анортозит Мадагаскару показує, як геологічна історія Землі змінювала породи, що мають спільні риси з матеріалом нашого найближчого небесного сусіда. А знімок масиву Саріріякі, зроблений 28 серпня 2026 року цифровою камерою Nikon Z9 з об’єктивом 400 мм на борту МКС, наочно демонструє, як спостереження з орбіти допомагають поєднати історії Землі та Місяця в єдину картину.
Давня порода на Мадагаскарі виявила спорідненість із Місяцем з’явилася спочатку на Цікавості.

1176