764
Серпень — час, коли томатна грядка віддає врожай суцільним потоком, а на кухні вже вишикувалися порожні банки. Саме тоді стає видно, наскільки вдало був підібраний сорт: одні плоди лягають у трилітровку рівно й після заливання лишаються цілими, інші тріскаються ще до того, як банку встигли накрити кришкою.
Проблема майже завжди не в технології, а в доборі. Салатний томат і томат для консервування — це різні за будовою плоди, і вимагати від великого м’ясистого плода поведінки сливки безглуздо. Тому список сортів на наступний сезон розумно складати саме зараз, у розпал заготівель, коли результат видно наочно.
Ознаки плода, який добре поводиться в банці
Перше — розмір. Горловина стандартної скляної банки під закатувальну кришку має діаметр 82 міліметри, тож комфортна вага плода — 60–90 грамів при діаметрі 4–5 сантиметрів. Такі томати вкладаються щільно, без порожнеч, і в трилітрову банку їх входить приблизно 1,6–1,8 кілограма. Плоди понад 120 грамів доводиться або різати, або консервувати в дволітрових банках.
Друге — шкірка й щільність м’якуша. Придатний до консервування томат має відносно товсту, але еластичну шкірку, яка витримує заливання окропом температурою близько 95 градусів. Перевірити сорт легко: покладіть три-чотири плоди в миску й залийте окропом на 30 секунд. Якщо шкірка лопнула більш ніж на одному плоді з чотирьох — для цілоплідних заготівель сорт слабкий, хоча для соку й пасти цілком годиться.
Третє — вміст сухої речовини. У салатних сортів це 4–4,5 відсотка, у консервних — 5,5–7. Практична перевірка ще простіша: розріжте плід навпіл і покладіть зрізом на дошку. Якщо за півхвилини навколо натекла калюжка соку, а насіннєві камери великі й водянисті, у банці такий томат розповзеться. У добрих консервних сортів камер зазвичай дві-три, вони дрібні, а м’якуш на зрізі виглядає майже сухим.
Які типи сортів варто пробувати в українських умовах
Класика для заготівель — сливоподібні детермінантні сорти на кшталт Роми, Ріо Гранде, Новачка, Іскорки. Вони невисокі, 50–70 сантиметрів, віддають урожай стисло, за два-три тижні, і не потребують підв’язування до високих шпалер. Для півдня — Одещини, Херсонщини, Миколаївщини — це майже безпрограшний варіант: там такі сорти встигають визріти на кущі до кінця серпня навіть за посушливого літа.
У центрі та на півночі, де серпневі ночі вже прохолодні, а роса тримається до дев’ятої ранку, розумніше брати сорти з коротшим періодом вегетації — 100–110 днів від сходів. Високорослі дрібноплідні сорти типу Де Барао дають чудові плоди для банки, але потребують шпалери 1,8–2 метри й гарантованого захисту від фітофтори в другій половині серпня.
Окремо варто тримати кілька кущів дрібноплідних черрі — вони добре виглядають у літрових банках і мають щільну шкірку від природи. А ось для соку й томатної пасти вимоги протилежні: там потрібні великі соковиті плоди, і саме туди йдуть надлишки салатних сортів та все, що не пройшло за розміром.
Практичний висновок простий: не шукайте один універсальний сорт. Розумна схема на ділянці — приблизно половина кущів сливоподібних сортів під цілоплідне консервування, чверть салатних на стіл і чверть великоплідних на сік і пасту. Позначте цього серпня на аркуші, які саме плоди трималися в банці, а які лопнули: навесні цей запис вартий більше за будь-який опис на пакетику з насінням.
