Катя Бужинська про інтриги Повалій та першу роботу в ресторані олігарха Фірташа: «Платили $30 на місяць»

Про те, як Катя Бужинська встигає жити на дві країни, як дорослішають її дітки-двійнята, про «хрещеного батька» Юрія Рибчинського, про співачок-зрадниць, про свою першу концертну сукню, пошиту дівчатками в Палаці піонерів, про примхи замовників концертів і про те, як вона таки подружилася з Наталкою Бучинською, співачка розповіла в інтерв’ю для Blik.ua. 

«Чоловік пропонував зробити з DARA якусь колаборацію»: про Болгарію та Євробачення

— Ти живеш на дві країни вже 12 років. Наскільки співачка Катя Бужинська популярна в Болгарії? 

— Ну, мене не дуже знають в Болгарії, бо я там не робила кар’єру. Маю в репертуарі пару болгарських пісень, тож, якщо потрібно, можу виступити. А впізнавати на вулицях Болгарії мене почали після повномасштабного вторгнення — тоді у мене кожного дня було по п’ять ефірів на радіо, ТБ та на YouTube. Зараз ажіотаж спав, та я від цього не страждаю, бо маю кар’єру в Україні і цього достатньо. 

— Болгарський шоу-бізнес чим від українського відрізняється? 

— Не можу сказати, що дуже знайома з сучасною болгарською естрадою, так інколи щось чую в машині, але я більше знаю легендарних зірок Болгарії, наприклад Лілі Іванову та Йорданку Хрістову, які на сцені по 50 років. Я з ними знайома ще з міжнародних конкурсів, де я була конкурсанткою, а вони — членами журі.

15-річна Катя Бужинська на Гран-прі пісенного фестивалю «Веселад», фото з архіву співачки

— А чи знаєш ти співачку DARA, яка перемогла в цьому році на Євробаченні? І як в Болгарії до її перемоги відносяться? 

— Болгари щасливі, хоча мені здається, що і досі здивовані своєї перемогою. Нині вони активно готуються до Євробачення. Мені чоловік пропонував зробити з DARA якусь колаборацію, та нема коли — постійно свої гастролі, ну і в принципі, я люблю іншу музику.

— А якби тебе від України на Євробачення запросили, ти б поїхала?

— Якби був інвестор, звичайно поїхала. Але скажу, як артистка, яка в житті пройшла купу міжнародних конкурсів: кожне таке змагання — це великий стрес. Ці перемоги потім все життя тобі вилазять різними проблемами по здоров’ю. Тому краще просто працювати на популярність, мати концерти, заробляти, допомагати, дарувати людям радість. Бо не знаю, чи варті перемоги на конкурсах тої ціні, яку ти потім платиш. В 18 років я перемогла на фестивалі «Слов’янський базар», в якому тоді приймали участь співаки з 30 країн — я обійшла всіх з відривом у 30 балів і стала справжньою сенсацією. Але потім я дуже довго приходила до тями, бо відповідальність та розуміння, що на тебе покладає надії вся країна, страшенно на мене тиснула.

Тоді у 1998 році все скінчилося тріумфом і на стіні в робочому кабінеті Президента України Леоніда Кучми зʼявилися два моїх диплома — Гран-прі «Словʼянського базару», а ще Гран-прі на польському конкурсу пісні в місті Зелена Гура.

«Інша співачка погодилася і пізніше їй дали звання та квартиру»: про непристойні пропозиції посадовців 

— Ти розповідала, що після розлучення з чоловіком, який був і продюсером також, ти почала носити короткі спідниці. А до цього чоловік такий одяг тобі забороняв. Тоді ще Леонід Кучма цей твій наряд помітив й зробив комплімент. Але це дивно, коли продюсер забороняє артистці носити сексуальні костюми — вона ж повинна бути бажаною для всіх. 

— Ох, достатньо того, що я зараз їх демонструю. Мені іноді пишуть: «Катя, не вірю, що ви так відкриваєте своє декольте». А я відповідаю: «А коли його відкривати? Через 20 років?». Ну бо в молодості не можна було, так що і зараз не можна? Хейтерам завжди все погано.

Катерина Бужинська, фото з соцмереж співачки

— Але з іншого боку статус заміжньої артистки тебе захищав. Знаю багато історій, коли впливові люди робили співачкам недвозначні пропозиції — як відмовишся, то кінець карʼєрі. Але коли чоловік продюсер, вже так не зробиш.

— Знаю подробиці таких історій, але ніколи про це не розповім, бо це не моя справа. Я відповідаю лише за себе. Деяким артисткам, які сказали «ні», дійсно перекривали кисень і блокували кар’єру. Та і в моїй історії був один чоловік при дуже високій посаді, який поводив себе негідно. Та я дала йому відсіч і він на мене після цього довго злився. А от інша співачка погодилася на пропозицію того посадовця і їй пізніше дали звання заслуженої та квартиру.

— Але життя так склалось, що ти не бомжуєш і без милості високопосадовців. 

— Я маю квартиру і звання заслуженої та народної, причому чесно — за свої таланти і за голос, за свої перемоги на конкурсах та за свою патріотичну позицію також. Тому я не переживаю, що хтось щось позаочі про мене скаже.

«Це рідна для мене людина»: про Юрія Рибчинського та «конфлікт» з Наталею Бучинською

— Але повернемося до фестивалю «Словʼянський базар». Мало хто памʼятає що він один раз — у 1998 році — пройшов не у Вітебську, а в Одесі та Саратові. І це був той конкурс, на якому ти отримала Гран-прі. 

— І в цих переїздах, і в зміні клімату теж була складність для мене та мого голосу. А ще в той рік на фесті була потужна російська делегація, яка просувала свою співачку, здається її звали Елена Волгіна. Хоча вони кожного року своїх просували. Але мені поталанило, бо в журі від України був Юрій Рибчинський. Росію тоді представляв Ілля Резнік, Чехію — Хелена Вондрачкова, Югославію — Радмила Караклаїч, а Болгарію — Лілі Іванова, про яку я вище вже згадувала. 

Катерина Бужинська та композитор Ілля Резнік на фестивалі «Словʼянський базар», фото з архіву співачки

— Пам’ятаю, що проти тебе на конкурсі створювали якісь інтриги і ми, українські журналісти, до останнього переживали, що ти не виграєш. 

— Знаєш, в чому полягали інтриги? В тому, що я співала в свій проводний мікрофон — дешевий, простий, але свій. Він не був кращим, ніж той, в який співали інші артисти, але мені почали закидати, що я цей момент якось використовую собі на користь. А я сказала: «ОК, давайте будь який мікрофон, різниці в якості не буде». Я ідеально переспівала пісню і за мене проголосувало усе міжнародне журі.

— Юрія Рибчинського потім всі називали твоїм «хрещеним батьком». Чому важливому він тебе навчив?

— Дякую Богу, що зустріла його на своєму шляху — це рідна для мене людина і це людина-глиба. Він тоді навчав мене, що потрібно мати смак до правильних текстів та драматизму. Казав мені: «Катя, треба співати так, щоб люди тобі вірили. Ти повинна так цю пісню одягнути на себе, щоб всі подумали, що ти співаєш про власну історію». 

До речі, Юрій Рибчинський дав мені дозвіл співати пісню «Я в жалю», яка колись давно була написана для Лоліти. Ми зняли кліп і я її виконую на концертах (декламує): «Тебе ненавиджу за те, що так люблю». Це знову ж таки жіноча драма. Не люблю примітивні пісні, та все ж таки в репертуарі треба мати й «гоп-ца-ца» — на корпоративах люди хочуть танцювати, а не слухати текст. Тому у мене в репертуарі є пісні на різні смаки, бо я з так званих «універсальних солдатів». От у мене була пісня про донечку, а зараз ми з Петром Магою та Геннадієм Пугачовим робимо пісню про сина — мамине золотисте сонечко, бо про сина я ще не співала. А ще розкрию секрет: ми готуємо дует з Наталією Бучинською.

Катерина Бужинська з Юрієм Рибчинським та Тамарою Гверцетелі, фото з архіву співачки

— О, нарешті Бужинська та Бучинська зійдуться біля мікрофону. Зізнайся, ви взагалі ворогували чи це піар?

— Та не піар, а просто якесь непорозуміння. Ми не мали прямого конфлікту, але через те, що у нас схожі прізвища, нас часто плутають. Деякі люди думали, що це одна людина — правда-правда (посміхається). І якось Бучинська давала інтерв’ю Дьоміну, а той під час запису подзвонив мені й домовився, що ми з Наталкою будемо робити дует. А я й не проти, я — людина не конфліктна. Тепер ми іноді по телефону спілкуємося і я весь час дивуюся, що то за чорт між нами проскочив, бо Наталя виявилася дуже приємною жінкою.

— А з ким з молодих виконавців ти б воліла дует записати? 

— Мабуть з Артемом Пивоваровим — я люблю голосистих співаків, коли є голос потужний, енергія, харизма… Раніше я могла б зробити дует з Нікітою Кисельовим — він мені пропонував на мою пісню «Така любов буває раз у житті». Але я чомусь сказала, що поки ні. Якось не відчула його. А зараз думаю, може це помилка була. 

«Дякую Богу, що після того обмороження я ще дітей маю»: про екстремальні зйомки кліпу «Лід» та першого чоловіка

— Твій головний хіт «Лід», який тобі написав Олександр Злотник на слова все того ж Рибчинського, існує в україномовній версії, але ти його не співаєш. Чому?

— Не співала, бо повинна була дозріти до цього. Зараз хочу зробити аранжування нової потужної версії, бо пісня дуже сильна. Але кожного разу, як я про неї думаю, то згадую, як важко ми знімали кліп на неї в морозильній камері. Тоді ж комп’ютерної графіки не було і ми все робили по-справжньому. А якщо лід, то однозначно в кадрі повинен бути холодильник, де мінус 20. І я в тих умовах знімался без одягу, загорнута лише в прозору плівку. Ті зйомки для мене завершилися втратою свідомості і хронічними хворобами.

Обкладинку треку «Лід»

— Як ти могла взагалі на таке погодитись?

— Ну, це режисер Макс Паперник, царство небесне йому, вигадав таке. Це було його бачення, ніби я по сюжету така жива і тепла, пережила зраду і від того потроху вкриваюся крижаною коркою. Це така метафора. Воно візуально цікаво виглядало, але це було реально знущання. Але я ж тоді була дитина, не розуміла, що можуть бути наслідки. І той холод мені дуже вдарив по руках, одна боліла кілька років. Дякую Богу, що після того обмороження я ще дітей маю.

— А чому на таке погодився твій продюсер та чоловік? Він наче мав берегти тебе, але при цьому змушував співати по чотири концерти в день, ледь не довів до анорексії і у морозилку засунув. Дивно він якось тебе любив. 

— І не беріг і не любив, як зʼясувалося згодом. Бо якщо жінку люблять, то над нею так не будуть знущатися. Тобто для нього це була кар’єра і змагання з усіма в шоу-бізнесі. Я була наче конячка на скачках і мені весь час треба було приходити першою.

А я ж його щиро любила. Ну, і ми ж були офіційно одружені, повінчані. Не знаю, що казати. Він до сих пір на мене злий. Можливо тому, що й досі не зміг мене відпустити. 

— Ну, злий, тому що вважає, що він тебе зробив. Хоча, думаю, ти і сама пробилася б в цьому світі. 

— Не знаю. Без таких серйозних потужних людей мабуть було б важко пробитися. Тому що є діамант, але йому потрібна огранка. А це потребує зусиль, і стратегії. І воно так завжди було. 

Катерина Бужинська з першим чоловіком та продюсером Юрієм Квеленковим, фото з архіву співачки

— Чи можна назвати співачку Катю Бужинську проєктом Юрія Квеленкова?

— Категорично ні. Я ніколи не була проєктом Квеленкова, наші відносини в творчості виглядали так: я була його музою, а він вкладав в мене всю душу. Якби я була проєктом, то нічого б у нас і не вийшло. А так у нас все йшло дуже круто до моменту як ми розлучились. Якщо б не це, то ми може і далі світ дивували. Але так вже склалася доля і далі я стала працювати сама на себе. Але на той момент у мене вже була крута репутація в індустрії. 

«Це був стратегічний хід»: про «Утреннюю звезду» та пісню, позичену в Повалій

— Першим твоїм кроком, після того, як у тебе зʼявився продюсер, була поїздка на фестиваль «Утренняя звезда» в Москву, де ти заспівала українською. 

— Це було у 1994 році і це був стратегічний хід — засвітитися на цьому телевізійному конкурсі було важливо для моєї майбутньої карʼєри, бо там була багатомільйонна аудиторія. Але ми вирішили, що добре буде в Москві заспівати саме українською. Я вибрала пісню «Востаннє» з репертуару Таїсії Повалій, її написали композитор Микола Бровченко та поет Олег Харитонов. Це була потужна вокальна пісня з великим діапазоном — не кожен міг би таке заспівати. 

— А чому саме пісню Повалій ти обрала? 

— Ми тоді дружили сім’ями, тож вона мені дозволила заспівати ту пісню. Ну і взагалі Тая тоді часто запрошувала мене у свої концерти співати, як молодий талант. І я на «Ранковій зірці» заспівала «Востаннє» і всіх своїм диапазоном здивувала. В результаті стала фіналісткою конкурсу. Розголос був такий, що коли я повернулася в Україну, мій потяг зустрічала знімальна група каналу УТ-2. Вони про мене тоді зняли цілу програму: такі були щасливі, що українка на російському конкурсі співала соловʼїною. Я не хизуюся участю в цьому конкурсі, та хочу сказати, що для починаючою артистки це стало гарним підгрунтям на майбутнє. А далі вже конкурси у мене пішли без упину — за три роки я взяла участь у дванадцяти (!) конкурсах естрадної пісні, на яких перемогла, а ще на п’яти міжнародних стала володарем Гран-прі. Це рекордний результат, думаю жодна моя коліжанка не може похвалитися подібним. 

Катя Бужинська, фото з архіву співачки

«Повалій мій успіх переживала так важко, що їй навіть швидку викликали»: про інтриги Ігоря Ліхути та дует зі Стасом Михайловим, що так і не відбувся

— От ти кажеш, що ви з Ліхутою та Повалій дружили сімʼями, але ж потім розійшлися. Чому?

— Ми дійсно дружили і все було добре до того моменту, коли я підросла й почала створювати загрозу Повалій, як конкурентка. Це стало зрозуміло у 1999 році, коли на дуже престижній премії «Людина року» я отримала статуетку як «Юний талант» і перед вершками суспільства, що сиділи в залі, заспівала пісню «Лід». Пліткували, що Повалій той мій шалений успіх переживала так важко, що їй навіть швидку викликали. 

— Але остаточно вас із Повалій розсварив співак Стас Михайлов. 

— Дійсно, розійшлися ми після того, як Повалій з Ліхутою зробили все, щоб у мене не склався відеокліп зі Стасом Михайловим і щоб я, не дай боже, не стала робити карʼєру у Москві. Бо був момент, коли Михайлов, який тоді був дуже популярний, приїхав в Україну, щоб познайомитись з трьома співачками — з Білик, Повалій та Бужинською. З Ірою у нього не склалося, а з Повалій та зі мною він забажав заспівати дуети. І ми з ним записали дует на мою пісню «Королева натхнення», яку написав Сергій Бакуменко, а у 2011 році збиралися знімати кліп в Одесі, але так і не зняли. Пізніше я зʼясувала, що то Ігор Ліхута зробив все, щоб наш дует з Михайловим не стався. Мені передали його слова: «Навіщо нам молода конкурентка? Її в Москві не буде». Тоді мені здавалося, що це зарада, а нині дякую їм, що я не там. Хоча, в принципі, таких ситуацій у колі артистів повно. Якщо ти думаєш, що в шоу-бізнесі все спокійно й рівненько, то це неправда. Я завжди кажу, що шоу-бізнес — це клубок змій, що цілуються.

Катя Бужинська та Стас Михайлов, фото з архіву співачки

— Тому я ніколи і не заздрю артистам. Бо на поверхні блиск та слава, а всередині інтриги та заздрість.

— Я ще молодою зрозуміла, що не всі, хто тобі посміхаються, є твоїми друзями. Тому себе бережу і у своїй ніші тримаюся осторонь від усіх. Хоча, в принципі, я з усіма у гарних стосунках — намагаюся ні з ким не сваритися.

«У Кароліни завжди в пріоритеті були гроші»: про Ані Лорак та спільну вчительку з вокалу

— Ну, якщо ми вже про зрадниць заговорили, то що ти думаєш про Ані Лорак: вона в цій ситуації жертва — артистка, яку вижили з власної країни, чи це був з її сторони прорахований крок?

— У Кароліни завжди в пріоритеті були гроші. Тому це її вибір. Так, вона безперечно мегаталановита співачка, це навіть не обговорюється, але тут вже мистецтвом не прикриєшся, бо коли війна і вбивають людей, повинна бути позиція. А вона зайняла позицію нашого ворога. 

— Мені люди з оточення Ані Лорак казали, що для неї завжді найстрашнішим було залишитись без грошей. Думаю, що це її дитяча травма, яка з часом перетворилася на манію отримувати великі гроші будь яким шляхом.

— Але все одно це не треба виправдовувати, чи не так? Наші люди дуже швидко все забувають і пробачають своїм кумирам, але не треба. І от що важливе я хочу сказати: у нас в Україні стільки класних артистів, дійсно патріотів, які роблять благодійні концерти, допомагають та донатять, а не просто собі в кишеню заробляють. Я таких артистів поважаю і мені цікавіше говорити про них.

Катерина Бужинська у кліпі «Біла пантера», фото — менеджмент співачки

— У вас був з Ані Лорак була одна вчителька по вокалу, як це так співпало? Чи вона була найкраща?

— Ну, як сказати, Марія Аронівна Когос у 90-ті просто була єдина на все наше місто і тому до неї всі йшли. У неї брала уроки вокалу співачка Tayanna — тоді, правда, всі її знали як Таню Решетняк, а ще співачка Марта (Марта Адамчук, екс-учасниця «Жіночого кварталу», — Авт.). 

Марія Аронівна керувала дитячим ансамблем «Дзвінкі голоси» при Палаці піонерів у Чернівцях, а оскільки я могла співати і партію сопрано, і партію альта, то вона мене поставила солісткою й готувала на дитячі конкурси, де я завжди перемагала. До речі, згадала цікавий момент про першу в моєму житті концертну сукню. Пам’ятаю, як мені не було в чому їхати на конкурс, так сталося, що мої батьки не хотіли спонсорувати моє артистичне хобі, вважаючи його несерйозним. Але я знайшла відріз тканини і в Палаці піонерів на гуртку крою та шиття дівчатка пошили мені сукню, в якій я і вийшла на сцену. Вперше у спеціально пошитому на мене вбранні. 

«В свої 14 років я вже співала в ресторані»: про першу зарплату у крутому закладі олігарха Фірташа

— Тепер я розумію, чому у тебе нині сотні дорогих концертних суконь. Ними ти нині виправляєш ту ситуацію, коли маленькій співачці не було чого вдягнути на сцену. 

— Можливо так і є. Обожнюю гарний одяг на сцені і моя публіка цінить мене не лише за пісні, а й за елегантний вигляд. У мене особливе відношення до концертного костюму і я в джинсах на сцену ніколи не вийду. І це не тому, що я не сучасна. Просто джинси — для вулиці, а концертний костюм — це святе. Такий ось олдскул. Але я ще застала худради, на яких артистів перевіряли на профпридатність. Комісія оцінювала, як артист співає, як виглядає, як себе поводить на сцені. В старі часи до артистів було відношення суворе. У режисера Бориса Шарварко, коли він ставив свої грандіозні концерти в Палаці «Україна», до всіх артистів були жорсткі вимоги: треба було приїхати на дві репетиції плюс ще третя репетиція в костюмах і потім вже концерт. І тут не спрацьовували ніякі статуси, на репетиції повинні були викладатися всі, включаючи Софію Ротару, хоча вона і вважалася легендою. Це зараз артисти приїжджають на концерт за 15 хвилин до початку і таке відношення до роботи завжди помітно. 

Катя Бужинська та Софія Ротару, фото з архіву співачки

— Ти розповідала, що для того, щоб заробити гроші на костюми, пішла співати в ресторан у Чернівцях.

— Так, в свої 14 років я вже працювала в ресторані. У мене була своя программа на 40 хвилин і я щось заробляла. Зарплатня була невеличка — десь 30 доларів на місяць. Так, згодна, малувато. Підозрюю, що можливо не всю грошову винагороду, яку за мій виступ давали відвідувачі ресторану, мені музиканти віддавали, але я ж була зовсім мала, тому сперечатися не могла.

— Знаю, що ресторан, де ти працювала, був настільки крутий, що в ньому співали всі зірки СНГ. 

— Це був ресторан «Європейський», який належав Дмитру Фірташу — це не афішувалась, але всі знали, хто хазяїн. Заклад був дуже дорогий та елітний і туди дійсно приїжджали всі зірки СНД виступати. Я пам’ятаю, як в “Європейському” на закритих вечірках виступали Анжеліка Варум та Ірина Алегрова. Але ж їм за виступ платили велетенські гонорари.

Катерина Бужинська та Дмитро Гордон, фото з архіву співачки

— А для тебе важливо, де й перед ким ти виступаєш?

— У мене були концерти на яких в залі сиділо дві людини. Тобто для них це була ділова зустріч, вони собі вечеряли, а я співала фоном. По відчуттях так собі, але я 

професіонал і це моя робота. І я для двох глядачів співаю так, як би я працювала на багатотисячник. Я завжди викладаюся на повну. І скажу, що гонорар за той концерт був більший, ніж мені іноді платять за виступ на велику залу. Все від замовника залежить. Люди ж різні. Є такі, що можуть підійти, подякувати і дати конверт, де ще один гонорар — такі випадки бували. А був у мене такий захід, де я свою пісню «Чингісхан» співала сім разів, тому що замовник цю пісню Рибчинського дуже любив. Я її закінчую співати, а замовник мені: «Давай ще раз. Я плачу». І я співала по колу одне й те саме і посміхалася. А далі замовник вийшов на сцену, попросив у мене мій головний убір — спеціально для цієї пісні мені пошили червону шапочку з вісюльками у східному стилі — він її якось прилаштував на голову і ми ще раз заспівали «Чінгісхана» вдвох. Але ж ця людина від того була щасливою. Це головне. Я, якщо прохання нормальні, ніколи не відмовляю, бо це ж замовник, тут, як то кажуть, «будь-яка примха». Ну майже «будь-яка» (посміхається). Але здається, що зараз таких замовників вже й немає — світ змінюється й люди, навіть дуже багаті, вже грошима не кидаються, як раніше.

Катерина Бужинська та Алесандро Сафіна, фото з архіву співачки

«Я три операції перенесла» : про захворювання ока, спорт та дієти

— А хто тобі з прихильників діаманти та шубу соболину дарував? 

— Не скажу, це особисте, це не про творчість. Хоча дійсно таке було у житті. Соболина шуба (мрійливо посміхається). Я її давно продала, бо все витрачаю на творчість, а те що залишається, витрачаю на мандрівки разом з сімʼєю — обожнюю це. Хтось автомобілі купує, хтось поні на газон чи палаци багатоповерхові мурує, а я не жалію коштів, щоб бачити світ, А ще я люблю їздити в паломницькі поїздки, бо є достатньо віруючою людиною і дуже люблю святі місця. Всюди, де буваю, хожу в храми і до мощей прикладаюся. Це для мене щось неймовірне. Я отримую велику насолоду і ту благодать потім людям передаю.

— Артисти весь час під прицілом різної енергії, тому відвідувати святі місця варто, що Богзберігав. Я коли про твої проблеми з оком прочитала, подумала, що хтось подивився криво, бо дуже схоже на зурочення.

— Але ж 30 років дивилися і нічого. Не могли пробити, розумієш? Я не знаю, для чого мені це випробування в житті, але це дійсно була важка хвороба — я три операції перенесла. Це був удар в спину. Але я це подолала разом зі своєю сімʼєю, яка мене дуже підтримала. І я, навіть хворіючи, не припиняла записувати пісні в студії. Зараз вже з оком набагато краще. Відновлююся, хоча й не швидко.

Катя Бужинська під час хвороби, фото з соцмереж співачки

— Ти нещодавно в Instagram публікувала свої фото з відпочинку на грецькому острові Скіатос. Виглядаєш класно. Є якісь секрети?

— Дякую. Гарна форма — це генетичне — у мене тато стрункий. Я на відпочинку дуже багато плаваю і ходжу пішки, але в звичайному житті спортом кожного дня не займаюся. Та й мені зараз не можна, бо після травми ока лікарі не радять сильно навантажуватись, а танцювати на сцені взагалі забороняють. Та це не критично, у мене ж є балет — вони за мене все станцюють. 

А що стосується дієт, то їх немає як таких — я намагаюся просто не їсти солодке й мучне. А все інше вживаю — рибу, овочі, фрукти, хоча, взагалі-то, я — м’ясоїд, люблю білок. 

— Катя, скільки у тебе годин в добі? Мені здається, що більше ніж 24.

— Я якось у медиків почула, що найкорисніший час для здоров’я та краси — з десятої вечора і до півночі. І якщо у мене вільні дні, то я намагаюся лягати раніше спати і раніше встаю. Я вже о пʼятій прокидаюсь — мені легше вранці працювати і я швидше роблю всі справи.

Катерина Бужинська, фото з соцмереж співачки

«Я не роблю хатні справи»: про побут та виховання двійнят Катерини та Дмитрика 

— Маєш на увазі домашні чи творчі справи?

— Я не роблю хатні справи — займаюсь виключно своєю творчою роботою, вирішую організаторські питання, сама веду свої соцмережі. Тобто я сама собі хозяйка. А щодо прибирання, то, по-перше, у мене є помічниця, яка раз на тиждень приходить, а, по-друге, вся наша сім’я — діти та дорослі — всі задіяні в спільному побуті. У нас такого немає, щоб хтось за кимось тарілку мив. Я дітям з самого раннього дитинства говорила: «Ваша мама — артистка, тому ви маєте бути самостійними, бо я не зможу з вами бути постійно поряд. Але при цьому я в житті дам вам все необхідне — всі знання та подушку безпеки і буду вас підтримувати завжди, бо я вас люблю. Я в своєму дитинстві всі питання вирішувала самостійно тож і ви повинні такими бути — вміти себе впорядковувати і знати, як досягати цілей».

— В кінці грудня твоїм двійнятам Катерині та Дмитрику виповниться десять років. 

— Так, час збігає швидко. Я й не помітила як мої діти стали майже дорослі. У цьому році вони перший раз були в дитячому таборі «Мандарин» — є такий в Болгарії український табір. Вони перший раз відправилися кудись без мами й тата. Ми з Дімітаром весь час за них страшенно хвилювалися, а дітям сподобалося — три тижні в таборі вони співали, танцювали, піцу самі випікали і знайшли багато друзів.

— Діти мають хист до музики?

— Всі інтонують, у всіх є музичний слух. Катруся вже маленька артистка, вона цього літа в таборі вперше заспівала в професійний мікрофон. А Дмитрик, який і виглядає старшим, і на голову вищий від сестри, робить успішні кроки у футболі, гімнастиці, а ще класно плаває. Він дуже спортивний хлопчик. Єдине — їсти треба їх примушувати, бо співати та стрибати хочуть, а їсти не вмовиш. 

Катерина Бужинська з дітьми, фото з соцмереж співачки

— Чоловік, до речі, не каже тобі: “Катя, ти себе вже замордувала, зупинись, досить співів!».

— Не каже, бо знає, що я люблю свою роботу і що сцена для мене — це наркотик. Останні п’ять місяців я була на лікарняному вдома — сімʼя раділа, та чоловік все одно казав, щоб я скоріше одужувала та починала концертну діяльність, бо він не хоче «пташку в клітці». Він же розумів, на кому одружується. Професія співачки — це діагноз. Але я встигаю все — і бути і мамою трьох дітей, і дружиною, і зіркою сцени. 

— За роки війни ти дала 400 благодійних концертів, це велика цифра.

— Це лише за три останні роки. І за цей час мені вдалося зібрати на ЗСУ 9 мільйонів гривень, але не хочу на цьому робити акцент, бо тут нема чим хвалитись, це нормальна позиція. І ще я на своїх концертах збираю допомогу для Чернігівського військового шпиталю — я їх постійно підтримую. І я волонтер ще з 2014 року. Знаєш, мені люди помірковані вже кілька разів говорили: «Катя, ти живеш в іншій країні, могла б зробити вигляд, що тебе це не дуже стосується». Але я так не можу. Це може пафосно прозвучить, але де б я не була у світі, я думками завжди в Україні — я все знаю і в курсі всіх новин. І я постійно приїжджаю та гастролюю. На початку вересня стартував мій тур Україною, який називається «Кохаю знову». В турі заплановано 17 концертів, останній відспіваю в Сатанові 31 грудня. 

Катерина Бужинська, фото з соцмереж співачки

— Концертні дороги важкі? 

— Дуже. Важко, коли в залі мінус 5 та пальці не розгинаються від морозу і важко, коли в залі +40. А мені ж вже не двадцять років і я це все добре відчуваю на собі. Але любов людей дарує мені сили, енергію та жагу до життя. Так, я реально могла б сидіти собі в комфорті в Болгарії, бо у мене чоловік-болгарин плюс троє дітей, з яких двоє неповнолітні. Але з самого початку війни я весь час в Україні і допомагаю чим можу. Маю в репертуарі багато патріотичних пісень і це не тому, що зараз це модно і всі перевзулися. Багатьом моїм пісням про Україну по 30 років і я не втомлююся співати «Як у нас на Україні» і «Духмʼяну ніч» Рибчинського та Зіброва, і неофіційний гімн країни “Україна — це ми», яку теж написав Юрій Рибчинський разом з Ніколою. Цю пісню навіть в шкільну програму взяли — дітки її вивчають під час шкільних занять з музичного мистецтва.

«Могли обійнятись, поговорити по душах»: про Степана Гігу та вплив TikTok на популярність артистів 

— Чи ти дружила зі Степаном Гігою, бо хочу знати твою думку, чому в останні роки життя його пісні стали суперпопулярними? 

— Ми зі Степаном не були друзями, та коли зустрічались на концертах, завжди були раді бачити одне одного. Могли обійнятися, поговорити по душах в гримерці після концерту. А щодо хвилі популярності, яка прийшла до нього в останні роки, то, як на мене, це благословення Боже, що пісня «Цей сон» зайшла в TikTok і молодь її підхопила. Бо багато артистів роблять класні пісні, та не у всіх вони залітають та вірусяться. От, наприклад, у Тоні Матвієнко завірусилася її пісня «Кульбаби» через пару років після того, як вона її виклала у TikTok. Я свою пісні викладаю туди постійно і у мене завірусилась україномовна версія мого хіта «Романсеро».

— Зараз шоу-бізнес — це абсолютно інші відносини та схеми. І це якось навіть прикро, тому що артист працює десятиліттями, а слава і сольники в Палаці спорту приходять, якщо TikTok тебе випадково підхопить. І ти сидиш і чекаєш на цей випадок. 

— А я не чекаю. Я працюю, без упину пишу нові пісні, багато їжджу на касові концерти, там де люди голосують своєю гривнею, там, де вони цілеспрямовано йдуть на конкретного артиста. Я не чекаю, що мені Господь подарує шанс, зробить таку ласку. Звичайно, я буду щаслива цьому шансу, та ставку на нього не роблю. Тому приходьте на мої концерти в турі «Кохаю знову» — я заспіваю для вас свої найкращі пісні.

Читайте також