1966
Генетичні тести дедалі частіше пропонують людям, у чиїх родинах було кілька випадків онкологічних захворювань. Вони можуть показати спадкові варіанти генів, пов’язані з підвищеним ризиком окремих видів раку, але не дають відповіді на запитання, чи захворіє конкретна людина.
Найвідоміші приклади — мутації BRCA1 і BRCA2, які підвищують ризик раку молочної залози, яєчників, простати та деяких інших пухлин.
Виявлення такої мутації не означає, що рак обов’язково розвинеться. Йдеться про підвищену ймовірність порівняно із середнім рівнем у популяції.
На реальний ризик одночасно впливають вік, спосіб життя, гормональні фактори, довкілля та інші гени.
Саме тому результати генетичного тестування потрібно інтерпретувати разом із клінічним генетиком або онкологом.
Негативний тест теж не гарантує відсутності ризику. Наука знає не всі генетичні варіанти, а більшість онкологічних захворювань взагалі не пов’язані з однією конкретною спадковою мутацією.
Головна користь тесту полягає в тому, що при підтвердженій високоризиковій мутації лікарі можуть змінити графік скринінгу, почати обстеження раніше або використовувати додаткові методи.
Тому ДНК-тест — не прогноз майбутнього, а інструмент оцінки ризику, який має сенс лише в контексті сімейної історії та медичної консультації.
