1960
Білорусь практично вичерпала можливості для подальшого нарощування поставок бензину до Росії, яка намагається компенсувати внутрішній дефіцит після скорочення виробництва на власних НПЗ. Білоруські заводи вже працюють із високим завантаженням, а залізнична й складська інфраструктура наблизилася до межі пропускної здатності.
Москва останніми тижнями різко збільшила закупівлі білоруських нафтопродуктів. Постачання допомагають закривати нестачу в західних і центральних регіонах Росії, де перебої на АЗС стали особливо помітними.
Головними постачальниками є Мозирський НПЗ та «Нафтан». Обидва підприємства можуть збільшувати випуск лише в обмежених межах, оскільки мають власні експортні контракти й повинні забезпечувати внутрішній ринок Білорусі.
Додаткова проблема — логістика. Для перевезення бензину потрібні залізничні цистерни, вільні маршрути та потужності нафтобаз. У період різкого зростання попиту саме транспорт стає одним із головних обмежень.
Російська влада розглядає імпорт із Білорусі як найпростіший варіант, оскільки між країнами немає звичайного митного кордону, а їхні енергетичні системи давно інтегровані.
Однак білоруські обсяги занадто малі, щоб повністю компенсувати втрати великих російських НПЗ. Якщо ремонти затягнуться, Москва буде змушена шукати додаткове паливо в інших країнах або ще жорсткіше обмежувати експорт власних нафтопродуктів.
Паливна криза вже зачепила не лише бензин. Росія імпортує авіаційне паливо, продовжує заборону на експорт дизеля та перерозподіляє запаси між регіонами.
Можливості Білорусі тому мають радше допоміжний характер. Вони дають Москві додатковий ресурс, але не усувають головну причину проблеми — скорочення внутрішньої нафтопереробки.
