3004
В Україні затвердили два нові стандарти раціонального застосування антибіотиків — окремо для первинної та спеціалізованої медичної допомоги. Головна мета змін — зробити призначення протимікробних препаратів більш обґрунтованими і зменшити ризик антибіотикорезистентності, коли бактерії поступово перестають реагувати на ліки, які раніше були ефективними.
Нові правила передбачають, що антибіотики повинні призначати лише за підтвердженої або достатньо обґрунтованої підозри на бактеріальну інфекцію. Самого бажання пацієнта отримати «щось сильніше» недостатньо. Кожне призначення має бути зафіксоване та обґрунтоване в медичній документації або електронній системі охорони здоров’я.
Одна з ключових змін — обов’язковий перегляд антибіотикотерапії через 48–72 години у визначених випадках. На цьому етапі лікар оцінює стан пацієнта, результати аналізів і, якщо вони є, бактеріологічного дослідження. Після цього препарат можуть залишити без змін, замінити на інший, звузити спектр дії або взагалі припинити, якщо бактеріальна причина не підтвердилася.
Такий підхід важливий тому, що антибіотики не працюють проти вірусів. Їх використання при звичайній вірусній застуді, грипі чи більшості випадків гострого бронхіту не прискорює одужання, але створює додатковий тиск на бактерії та сприяє формуванню стійкості.
У нових стандартах також передбачено використання міжнародної класифікації ВООЗ AWaRe. Вона поділяє антибіотики на групи доступу, спостереження та резерву. Препарати резерву повинні застосовуватися тільки у визначених ситуаціях — переважно тоді, коли інші варіанти не працюють або є висока ймовірність інфекції, спричиненої стійкими бактеріями.
Для первинної ланки стандарт містить рекомендації щодо лікування поширених бактеріальних інфекцій у дорослих і дітей. В окремих ситуаціях можливий так званий відстрочений рецепт: антибіотик виписують, але рекомендують почати приймання лише за певних умов, якщо симптоми не минають або погіршуються.
У стаціонарах і спеціалізованій допомозі більше уваги приділятимуть результатам мікробіологічних досліджень і локальним антибіотикограмам — даним про те, до яких препаратів чутливі бактерії саме в конкретному закладі. Також передбачено контроль призначень клінічними фармацевтами та, коли це можливо, перехід із внутрішньовенного введення антибіотика на таблетки.
Проблема антибіотикорезистентності для України особливо гостра через війну, велику кількість тяжких поранень, тривале лікування та внутрішньолікарняні інфекції. Саме тому нові правила мають не ускладнити доступ до лікування, а зробити його точнішим: потрібний препарат — лише тоді, коли він справді потрібний, у правильній дозі та на оптимальний термін.
