948
Український бізнесмен і меценат Гарік Корогодський розповів, як війна змінила його ставлення до особистих витрат. До повномасштабного вторгнення, за його словами, для звичного рівня життя йому було потрібно близько 100 тисяч доларів на місяць. Тепер ця сума зменшилася приблизно до 60 тисяч доларів, але навіть ці гроші він намагається витрачати значно обережніше, постійно порівнюючи особисті покупки з тим, яку користь ті самі кошти могли б принести іншим.
Корогодський зізнався, що сьогодні майже не купує дорогий одяг і коштовності, а автомобілі не оновлював уже давно. Один із його автомобілів має пробіг близько 370 тисяч кілометрів, інший — майже 700 тисяч. Бізнесмен жартує, що на цьому тлі почувається «несправжнім мільйонером», адже його нинішня модель споживання зовсім не відповідає стереотипному образу людини з великими статками.
Куди йде найбільша частина грошей
Нинішні приблизно 60 тисяч доларів на місяць — це, за словами Корогодського, сума, яка дозволяє йому зберігати комфортний спосіб життя. Проте значна частина цих коштів пов’язана не з люксовими покупками. Серед основних статей витрат він називає спорт, житло, підтримку організації «Життєлюб» та допомогу українським військовим.
Окремо бізнесмен звернув увагу на житло. Він усе життя мешкає в орендованих квартирах і не бачить у цьому проблеми. Навпаки, Корогодський каже, що така модель його повністю влаштовує, а його діти також живуть в орендованому житлі. Для людини з великим капіталом це нетипова позиція, адже нерухомість часто сприймається як обов’язковий символ фінансового успіху.
Ще одна причина скорочення витрат — зміна сімейних обставин. Раніше значні суми йшли на дороге навчання дітей, але зараз ця стаття вже не має такого масштабу. Водночас ключова зміна, за словами бізнесмена, відбулася не стільки в цифрах, скільки у внутрішньому ставленні до грошей.
Корогодський пояснює, що тепер будь-яку дорогу покупку автоматично порівнює з тим, скільки корисного можна зробити на ті самі кошти. Саме тому йому психологічно складно витрачати великі суми на прикраси, новий гардероб чи інші речі, без яких можна обійтися. Війна фактично змінила сам критерій того, що він вважає виправданою витратою.
Звичайно, 60 тисяч доларів на місяць залишаються сумою, недосяжною для переважної більшості людей. Сам Корогодський цього не заперечує і не намагається представити свою модель життя як аскетичну. Йдеться радше про різницю між його довоєнними звичками та нинішнім підходом, коли частина коштів свідомо перенаправляється на благодійність та підтримку армії.
Його зізнання показує, як навіть у середовищі дуже заможних українців війна змінила уявлення про демонстративне споживання. Для Корогодського відмова від частини дорогих покупок стала не питанням браку грошей, а етичним вибором. Саме цей контраст — між можливістю витрачати й небажанням робити це бездумно — став головною тезою його розповіді.
Корогодський давно поєднує підприємницьку діяльність із благодійними проєктами, тому його нинішня логіка витрат тісно пов’язана з цією частиною життя. У його розповіді гроші виступають не лише інструментом особистого комфорту, а й ресурсом, який постійно доводиться розподіляти між власними потребами, допомогою армії та соціальними ініціативами.
