2849
Зберегти тепло в оселі взимку можна навіть без додаткових обігрівачів, використовуючи прості способи, якими користувалися попередні покоління. Старі рушники, щільні штори, правильне розташування меблів і кілька хитрощів із постіллю допомагають зменшити втрати тепла та легше переносити морози.
Боротьба з протягами та втратами тепла
Одним із найдавніших способів утримати тепло в будинку була боротьба з протягами. Навіть невеликі щілини під дверима здатні пропускати холодне повітря, і через це температура в кімнаті поступово знижується.
Для захисту від протягів раніше використовували старі рушники. Їх щільно скручували та клали вздовж нижнього краю дверей, що перекривало шлях холодному повітрю. Інший варіант полягав у тому, щоб наповнити непотрібні шкарпетки шматочками тканини та розмістити їх біля щілин.
Окрему увагу приділяли вікнам, адже через них будинок також втрачає тепло. У сонячні зимові дні завіси розсували, щоб пропустити світло. Ввечері їх щільно закривали, і це зменшувало охолодження приміщення.
Для додаткового утеплення віконних рам використовували прозору пластикову плівку, яка створювала повітряний прошарок. Щілини також заклеювали паперовими смужками, для чого застосовували домашній клейстер із борошна та води.
Ще одним способом було відокремлення холодних приміщень від теплих. У дверних отворах вішали щільні ковдри або важкі штори, які допомагали зменшити рух холодного повітря з неопалюваних коридорів.
У будинках із камінами перед початком холодів перевіряли заслінку димоходу. Через відкритий димохід каміна, яким не користуються, тепле повітря може виходити назовні, тому його закривали, коли це було безпечно.
Меблі, одяг для сну та домашні грілки
Важливу роль відігравало й розташування меблів. Ліжка та крісла намагалися не ставити впритул до зовнішніх стін, які взимку можуть сильно охолоджуватися. За можливості меблі відсували приблизно на метр углиб кімнати, щоб уникнути безпосереднього впливу холодної поверхні під час сну або відпочинку.
Для зігрівання ліжка застосовували незвичайний спосіб: нагрівали камінь або цеглину, загортали у фланелеву тканину та клали біля ніг. Такі предмети могли зберігати тепло протягом кількох годин. Водночас надто гарячі поверхні створюють небезпеку опіків і займання тканини.
Значну увагу приділяли теплому одягу для сну. Використовували вовняні шкарпетки, нічні ковпаки та кілька шарів постільної білизни з повітряними прошарками між ними. Повітря між шарами тканини допомагає утримувати тепло, тому кілька правильно підібраних шарів можуть зігрівати краще, ніж один товстий предмет гардероба.
Для швидкого зігрівання ніг використовували теплі ванночки з додаванням сухої гірчиці. Також у морозну погоду застосовували підручні грілки, зокрема запечену картоплю, яку клали в кишені пальта, або нагріті мішечки з крупою.
Кухня теж допомагала зберігати тепло. Раніше після приготування їжі використовували залишкове тепло духовки. Однак залишати її відкритою для обігріву приміщення небезпечно, особливо якщо йдеться про газове обладнання.
Особливо уважно взимку стежили за самопочуттям дітей і літніх людей. Оніміння пальців рук і ніг, відчуття сильного холоду та сирості в приміщенні вважали ознаками, які потребують негайної уваги.
Важливою частиною зимового побуту була й допомога сусідам. У селах і невеликих громадах люди перевіряли, чи все гаразд із самотніми мешканцями, звертаючи увагу навіть на прості ознаки: відкриті фіранки на вікнах або дим із димаря.
Джерело: expert.in.ua
