2864
Шоколад після важкого дня, хрустка картопля фрі серед ночі або шматочок торта, від якого важко відмовитися, знайомі багатьом. Іноді справжнього голоду немає, але думка про конкретну страву не полишає. Чому так відбувається? Виявляється, за харчовими бажаннями стоїть складніша система, ніж просто любов до смачного.
Як мозок бере участь у виборі їжі
Ми звикли вважати, що самі вирішуємо, що покласти на тарілку. Втім, мозок постійно долучається до цього вибору, часто ще до того, як ми усвідомлюємо власне бажання. Він оцінює запах, смак і вигляд їжі, згадує попередній досвід і навіть отримує сигнали від кишечника. Разом це формує те, що ми називаємо апетитом.
Особливо цікаво, що мозок здатний запам’ятовувати не лише смак продукту, а й користь, яку організм отримав після його споживання. Наприклад, якщо певна їжа забезпечує організм енергією, нервова система може закріпити позитивний зв’язок з її смаком. Тоді цей продукт згодом може здаватися привабливішим.
У цьому процесі важливу роль відіграє дофамін, який часто називають гормоном задоволення. Його функції значно ширші: він бере участь у формуванні мотивації, навчанні та очікуванні винагороди. Тому іноді людина починає хотіти улюблений десерт ще до того, як відчула його аромат або побачила його на столі.
Водночас бажання з’їсти щось і справжнє задоволення від їжі — не одне й те саме. Наприклад, людина може цілий день мріяти про піцу, замовити її, з’їсти кілька шматочків і раптом зрозуміти, що більше не хоче. Мозок уже отримав достатньо задоволення, хоча бажання, що виникло раніше, було дуже сильним.
Спогади, емоції та звички
Справа стосується не лише біології. Запах свіжоспечених пиріжків або страва, яку готувала бабуся, можуть миттєво повернути спогади про дитинство. Навіть після тривалої перерви знайомий аромат іноді пробуджує бажання саме тієї їжі, яку людина пам’ятає з минулого.
Такі реакції не випадкові. Мозок постійно створює асоціації між їжею та емоціями. Якщо певний продукт пов’язаний зі святом, відпочинком або приємними моментами, він може викликати бажання знову пережити знайомі відчуття. Саме тому для однієї людини ідеальним сніданком буде солодка каша, а для іншої — яєчня з хрустким хлібом.
На вибір їжі впливають навіть недосипання та стрес. Після безсонної ночі особливо привабливими можуть здаватися калорійні продукти, солодощі або швидкі перекуси. Причина полягає в тому, що втома та емоційне напруження змінюють роботу систем, які відповідають за апетит, самоконтроль і мотивацію.
Харчові вподобання також не обов’язково залишаються незмінними на все життя. Продукти, які в дитинстві здавалися несмачними, згодом можуть стати улюбленими, а людина здатна поступово звикнути до нових смаків. Мозок навчається на повторюваному досвіді, тому гастрономічні звички можуть змінюватися.
Науковців особливо цікавить, як організм навчається віддавати перевагу певним продуктам. У дослідженнях, результати яких публікувалися в журналі Nature, увагу приділяли нейронним механізмам, що допомагають пов’язувати смакові відчуття з поживною цінністю їжі. Експерименти на тваринах показали, що важливу роль у цьому відіграють нервові клітини мигдалеподібного тіла — структури мозку, яка бере участь у формуванні емоційних реакцій, спогадів і харчової поведінки.
Водночас науковці застерігають: результати експериментів на тваринах не можна автоматично переносити на людину. Механізми формування харчових уподобань ще потребують детального вивчення, особливо коли йдеться про взаємодію мозку, травної системи та емоцій.
Джерело: mayupravo.com
