2861
Міжнародна група вчених довела, що спільний посів вівса та люцерни в рівних частках дозволяє отримувати на 25% більше поживного корму без добрив та штучного поливу. Водночас такий підхід відновлює виснажений ґрунт і майже вдвічі знижує вуглецевий слід ферми.
Чому спільний посів важливий для посушливих регіонів
Сільське господарство в регіонах із посушливим кліматом завжди пов’язане з величезними ризиками. Закупівля добрив і організація штучного зрошення часто виявляються надто дорогими для місцевих фермерів.
У пошуках виходу з цієї ситуації експерти з Ноттінгемського університету Трента об’єднали зусилля з колегами з Університету Джимми та Міжнародного центру сільськогосподарських досліджень у посушливих районах в Ефіопії. Вони вирішили перевірити, як поведуться овес і люцерна, якщо посіяти їх разом на ділянках, що не зрошуються, і не підживлювати хімічними добривами. Результати цього експерименту, опубліковані в науковому журналі, перевершили найоптимістичніші очікування.
У ході польових випробувань учені тестували різні варіанти. Поля засівали вівсом і люцерною в чистому вигляді, а також змішували насіння в пропорціях 3:1, 1:3 і 1:1.
Урожайність, корм і родючість ґрунту
Виявилося, що рівне співвідношення культур дає феноменальний синергетичний ефект. За сумісного вирощування в пропорції 1:1 урожайність сухої речовини підскочила відразу на 21% порівняно зі звичайними монопосівами вівса. Суміш 1:1 показала найвищий коефіцієнт ефективності використання землі (1,56). Це означає, що для отримання такого ж обсягу біомаси за роздільного вирощування потрібно на 56% більше земельної площі.
Такий підхід дав корм із чудовим поживним профілем для худоби. У суміші різко зріс вміст сирого протеїну та легкозасвоюваної енергії, а кількість небажаної нейтрально-детергентної клітковини помітно знизилася. Силос, заготовлений із цих рослин, мав відмінні органолептичні властивості, мінімальні втрати газів та ферментаційних соків і оптимальний рівень кислотності.
Після збирання врожаю земля на експериментальних ділянках не виснажилася, а навпаки, стала помітно родючішою. Аналіз ґрунту зафіксував відчутний приріст органічного вуглецю, загального азоту та доступного фосфору, а також збільшення ємності катіонного обміну. Фактично рослини самі виконали роботу дорогих комплексів добрив.
Екологічні прогнози дослідників також виявилися вражаючими. За розрахунками, перехід на змішані посіви 1:1 здатний знизити парникові викиди на одиницю потенційного приросту маси тіла худоби на 37–47% порівняно з роздільним вирощуванням. Цей ефект однаково зберігається як для заготівлі сіна, так і для виробництва силосу.
Джерело: superagronom.com
