2861
Комети, орбіти яких простягаються до краю Хмари Оорта, може збивати з траєкторії невідома гігантська сила і направляти їх до центру Сонячної системи. Учений-фізик Річард Мюллер нещодавно припустив, що динозаври могли вимерти внаслідок зіткнення Землі з великою кометою, а не астероїдом.
Мюллер звернув увагу на те, що масові вимирання, під час яких Земля втрачає більшу частину живих істот, трапляються приблизно раз на 26 мільйонів років. Отже, такі події мають певну періодичність. На думку вченого, її причиною є невидима зірка-супутник Сонця, яку назвали Немезидою.
Немезида, за цим припущенням, може бути червоним карликом, маса якого становить щонайменше 5% сонячної. Він нібито рухається довкола спільного центру мас із Сонцем по сильно витягнутій орбіті.
Коли ця зірка проходить поблизу щільних ділянок Хмари Оорта, її гравітація здатна порушувати рух величезної кількості крижаних об’єктів. Частина з них сходить зі своїх траєкторій і прямує до внутрішніх областей Сонячної системи, викликаючи тривалі періоди підвищеної кометної активності.
Мюллер припускає, що такі кометні потоки можуть тривати до мільйона років. З ними він пов’язує можливу періодичність великих вимирань, які, за деякими оцінками, повторюються приблизно кожні 26 мільйонів років.
Одним із таких випадків стало зникнення динозаврів близько 66 мільйонів років тому. Дослідник не виключає, що причиною був не астероїд, а комета. Водночас наслідки падіння великих космічних тіл можуть бути настільки схожими, що визначити їхнє походження непросто.
На відміну від випадкових зоряних зближень, Немезида, згідно з припущенням ученого, мала б регулярно впливати на Хмару Оорта. Розрахунки Мюллера допускають існування такого механізму протягом останніх 250 мільйонів років.
Чому Немезида досі залишається гіпотетичною зіркою
Головний аргумент проти цієї теорії полягає в тому, що червоний карлик із такими характеристиками астрономи вже давно мали б помітити. Прихильники гіпотези пояснюють складність пошуків особливостями руху зорі разом із Сонцем навколо спільного центру мас.
Серед чинників, що ускладнюють спостереження, називають малу яскравість: очікувана зоряна величина становить 8–9, тож без телескопа побачити об’єкт неможливо. Також ідеться про складне тло, адже імовірне розташування Немезиди в площині екліптики ускладнює пошук серед численних космічних об’єктів. Крім того, незначне видиме зміщення: спільний рух із Сонцем може робити власне переміщення зорі на небі малопомітним.
Які дослідження допоможуть перевірити гіпотезу
Хмара Оорта, за оцінками, сягає приблизно 1,6 світлового року від Сонця. Вважається, що вона складається із залишків первісної Сонячної системи, речовини сусідніх зірок із зоряного скупчення, де сформувалося Сонце, та захоплених міжзоряних об’єктів.
Нові можливості для вивчення цієї області має відкрити обсерваторія імені Віри Рубін. Завдяки її спостереженням науковці розраховують знайти більше довгоперіодичних комет і детальніше дослідити їхні траєкторії. Це допоможе з’ясувати, чи могли інші зорі впливати на формування кометних потоків.
Попри те, що космічна катастрофа спричинила вимирання динозаврів, для людства наразі подібної загрози немає. За оцінками вчених, наступний потужний потік комет, здатний завдати Землі масштабних руйнувань, може виникнути не раніше, ніж через 12–15 мільйонів років.
Джерело: today.ua
