2851
Фізики та матеріалознавці припускають, що блоки Великої піраміди Гізи могли не витесувати в кар’єрах, а виготовляти прямо на будівництві з вапнякової суміші. Ця гіпотеза суперечить переважній думці, але питання досі залишається темою наукових обговорень.
Суперечка навколо будівельних блоків
Як саме давні єгиптяни зводили великі піраміди, досі не з’ясовано остаточно. Більшість учених вважає, що будівельники використовували витесані вапнякові брили, які доставляли до місця будівництва та піднімали на потрібну висоту. Водночас окрема група науковців припускає, що частина цих блоків могла бути штучним каменем. Такий матеріал, за їхніми словами, виготовляли з подрібненого вапняку та спеціального в’яжучого матеріалу.
Одним із перших штучне походження частини пірамідних блоків припустив французький хімік Жозеф Давідовіц у 1970-х роках. Він висловив думку, що стародавні єгиптяни могли створювати свого роду геополімерний бетон. За його версією, вапняк подрібнювали, змішували з іншими мінеральними компонентами та в’яжучими речовинами, а потім заливали суміш у форми.
Навіщо могла знадобитися така технологія
Якби блоки формували на місці, будівельникам не було б потрібно перевозити кожну важку брилу з віддаленого кар’єру. Матеріали можна було б доставляти невеликими партіями, змішувати на майданчику та формувати блоки на необхідній висоті. Саме таку технологію описував і бельгійський фізик Гі Демортьєр у своїй науковій праці про кладку піраміди Хеопса.
Демортьєр звернув увагу на масштаби будівництва. Якби Велика піраміда будувалася протягом 20–25 років, як припускав дослідник у своїх розрахунках, будівельникам доводилося б щодня встановлювати приблизно 300–400 блоків. Це означало б, що на будівництві кожні дві хвилини має з’являтися новий кам’яний елемент об’ємом приблизно один кубічний метр.
Фізик вважав такий темп надзвичайно складним для технологій того часу. Він також стверджував, що окремі особливості поверхонь і форми блоків можна пояснити застосуванням дерев’яних форм, у які заливали вапняну суміш.
Результати дослідження зразків
На початку 2000-х років до дискусії долучилися дослідники з американського Університету Дрекселя. Матеріалознавець Мішель Барсум разом із колегами вивчав зразки каменю з пірамід за допомогою електронної мікроскопії та інших методів аналізу.
Дослідники повідомили про виявлені у зразках мікроскопічні компоненти з незвичайним поєднанням кремнію, кальцію та магнію. На їхню думку, деякі характеристики матеріалу могли свідчити про те, що вапнякові частинки колись були змішані в розчині, а потім затверділи.
Водночас Барсум не стверджував, що вся Велика піраміда була відлита з бетону. Він припускав, що штучний вапняковий матеріал могли використовувати лише для окремих частин будівлі: верхніх ділянок, облицювання та деяких блоків усередині конструкції. Основу піраміди, за його версією, все ж складали звичайні оброблені камені.
Джерело: inshe.tv
