2847
Лондон протягом століть поєднує безліч культур і смаків, тож пізнати його по-справжньому можна через їжу: від традиційного фіш-енд-чипсу до сучасної випічки та неаполітанської піци. Такий спосіб обрав український ресторатор Станіслав Завертайло, який приїздив до столиці Англії, щоб отримати золоту нагороду міжнародного конкурсу Pentawards.
Нагороду він отримав за дизайн пакування солодощів, який обійшов відомі світові бренди Milka, Heinz, Oreo та Toblerone. Після цього Завертайло поділився в Instagram постом під назвою «Гастрономічний Лондон». За його словами, місто він досліджував переважно через архітектуру, ресторани, пекарні та кав’ярні, а також заклади, за якими стежив у соцмережах.
Заклади, які сподобалися і які розчарували
Ресторатор описав, які враження на нього справили відомі локації. Частина з них, на його думку, була варта витрачених грошей, а деякі розчарували.
Найбільше йому сподобалися Brat і OMA: смак, за словами Завертайла, виправдав і очікування, і рахунок. Straker’s, навпаки, його розчарував, адже там не зійшлися смак і ціна. Піцерія Napoli on the Road також не справила очікуваного враження.
«Нагороди нагородами, але цього разу, можливо, не пощастило, спробую ще раз. Це насправді свідчить для мене, наскільки складно втримати якість в часі і в різних локаціях», — розповів ресторатор.
Випічка, десерти і запрошення кондитера
Лондон славиться випічкою, традиції якої привезли з різних країн і які згодом розвинули в Англії. Тому Завертайло відвідав і такі заклади, зокрема Mountain, manteca, Café Cecilia, Impala та качку в Four Seasons у Чайна-тауні. Кави, випічку й десерти він куштував у Fortitude, Arôme, Layla, Nicolas Rouzaud at The Connaught та Claridge’s ArtSpace Café.
Ресторатор розповів, що відзначив кондитера в сторіс і отримав від нього повідомлення про улюблене тістечко. У відповідь він запросив майстра до Києва скуштувати наші страви, але, за його припущенням, той вряд чи приїде.
Завертайло зазначає, що така гастрономічна подорож допомагає розвивати власний досвід, щоб потім втілювати найкращі практики у своїх закладах. Він порівнював усе: смак, текстуру, порцію, сервіс, ціну та пошук локальних продуктів. Одні страви його надихали, інші розчаровували, а почасти він розумів, що вдома вони роблять дуже сильний продукт.
Окремо ресторатор згадав про несподіване відчуття спокою. Серед високих цін, сервісних зборів і великої кількості людей він став спокійнішим у своїх очікуваннях і менше вимагав, щоб кожен обід обов’язково вражав. «Не вийшло? Ну буває. Вийшло? Непогано. Not bad — цього часом достатньо», — зазначив він.
Завертайло визнає, що це, можливо, лише погляд туриста, і що місцеві мешканці, імовірно, мають свої суперечки щодо закладів. Але цього разу йому відчулося більше спокою, і він захотів трохи цього спокою забрати із собою.
Витрачену на подорож суму він назвав інвестицією в розвиток смаку: пробувати, порівнювати і краще розуміти, що подобається і чому. Експертом себе ресторатор досі не вважає, але продовжує формувати власне гастрономічне сприйняття.
Джерело: nv.ua
