2847
У центрі індійського міста Тіруванантапурам, столиці штату Керала, розташований один із найбагатших релігійних комплексів світу. Протягом століть у його підземних сховищах накопичувалися дари вірян і королівської родини Траванкору, а влітку 2011 року судова інвентаризація відкрила світові справжні масштаби цих скарбів.
Що знайшли у підземних сховищах храму
Храм Шрі Падманабхасвамі присвячений індуїстському богу Вішну, якого зображують у позі вічного сну на тисячоголовому змії Ананті. Сучасного вигляду споруда набула завдяки масштабній реконструкції за правління махараджі Мартанди Варми у XVIII столітті.
1750 року правитель присвятив божеству все князівство Траванкор, а себе та своїх нащадків проголосив слугами Вішну. Відтоді королівська родина вважала себе хранителем святині, а не її власником.
2009 року місцевий мешканець Т. П. Сундарараджан звернувся до суду через питання управління святинею та безпеки її цінностей. Верховний суд Індії призначив інвентаризацію шести підземних приміщень, позначених літерами A–F.
Наприкінці червня 2011 року спеціальна комісія почала огляд сховищ. Серед виявленого були золоті статуї божеств, прикраси з діамантами та рубінами, коштовне каміння і стародавні монети.
Особливо вражали масштаби окремих предметів: суцільнозолота статуя Вішну заввишки близько 1,1 метра, інкрустована коштовним камінням, ланцюг із чистого золота завдовжки 5,5 метра та золоте покривало вагою 36 кілограмів. Також повідомлялося про мішки із золотими виробами, коштовностями та монети різних епох — від Римської імперії до наполеонівської Франції.
У медіа тоді з’явилася оцінка знайдених багатств у 90 тисяч крор рупій, або приблизно 22 мільярди доларів за курсом 2011 року. Однак ця сума не була затвердженою офіційною оцінкою: судова комісія мала скласти опис майна, а не визначати його ринкову вартість.
Чому одне зі сховищ досі не відкрили
Із шести приміщень п’ять пройшли інвентаризацію, а сховище B залишилося поза повним описом. Його вхід прикрашений зображенням кобри, через що навколо приміщення виникло чимало легенд. За релігійними віруваннями, відкриття дверей нібито може накликати нещастя, а деякі перекази навіть розповідають про підземний тунель до Аравійського моря. Наукового підтвердження цим історіям немає.
Водночас загадка виявилася складнішою, ніж просто легенда. 2014 року колишній генеральний аудитор Індії Вінод Рай повідомив Верховному суду, що записи храмового скарбника свідчать про сім відкриттів сховища B — двічі 1990 року та п’ять разів 2002-го. За цими записами, звідти виносили срібні злитки, а золоті посудини спочатку вносили, а потім забирали.
Королівська родина Траванкору заперечила, що тоді відкривали головну камеру, а йшлося лише про зовнішнє приміщення або передпокій.
У липні 2020 року Верховний суд підтвердив управлінську роль королівської родини та визначив, що питання подальшого відкриття сховища B мають вирішувати адміністративний і дорадчий комітети храму. Суд окремо зафіксував, що попередні судові розпорядження констатували відсутність повної інвентаризації цього приміщення.
У серпні 2025 року питання знову обговорювали в адміністративному комітеті святині. Представник уряду штату закликав ухвалити рішення щодо сховища, однак представники королівської родини та центральної влади наполягали на необхідності врахувати позицію головного священника. На той момент остаточного рішення про відкриття не було.
Джерело: tsn.ua
