2894
Пластик давно перестав бути лише сміттям на вулиці. Його найдрібніші частинки знаходять у воді, їжі, повітрі квартир і навіть усередині людського тіла. Учені дедалі уважніше вивчають, як вони впливають на серце, судини й мозок.
Звідки беруться частинки і що з ними відбувається
Мікропластик – це уламки та волокна розміром менше п’яти міліметрів, більшість із яких око не бачить. Ще менші частинки, нанопластик, здатні проникати туди, куди великим шлях закритий. Частина мікропластику виробляється дрібною одразу, наприклад гранули для промисловості та косметики. Але головне джерело – великий пластик, який з часом розпадається під дією сонця, тепла, тертя і води.
Частинки надходять із кількох боків одночасно: з питною водою і напоями з пластикових пляшок, з упаковкою та посудом, особливо під час нагрівання їжі, із синтетичним одягом, килимами й оббивкою, які скидають волокна у домашній пил, зі зношеними обробними дошками та подряпаним посудом, а також із повітрям, яке людина вдихає разом із пилом. Повністю уникнути контакту не вдасться нікому.
За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров’я, понад дев’яносто відсотків проковтнутого мікропластику тіло не всмоктує: частинки проходять крізь травний тракт і виходять назовні. Великим частинкам кишковий бар’єр майже нездоланний, але чим менша частинка, тим більше шансів, що вона піде далі. Найдрібніші фрагменти знаходили у крові, печінці, нирках і легенях. Науковців передусім цікавить накопичення: частинки, що лишаються у тканинах роками, можуть підтримувати тихе запалення і окисний стрес, коли клітини пошкоджуються швидше, ніж встигають відновлюватися.
Судини, мозок і легені: що показало дослідження
Найгучніший сигнал надійшов від кардіологів. У дослідженні, опублікованому в The New England Journal of Medicine, вчені вивчили бляшки, видалені із сонних артерій пацієнтів під час операцій. У значної частини бляшок виявили мікропластик і нанопластик. Пацієнтів спостерігали приблизно три роки, і в групі з пластиком у бляшках інфаркти, інсульти та смерті траплялися помітно частіше, ніж у групі без частинок. Автори наголошують, що це зв’язок, а не доведена причина, адже люди з пластиком могли відрізнятися й іншими звичками.
Робота, опублікована в Nature Medicine, порівняла зразки тканин і знайшла у мозку вищі концентрації мікропластику та нанопластику, ніж у печінці чи нирках. У зразках людей із деменцією частинок було більше, але й тут причинний зв’язок не доведений. Легені отримують свою частку з повітрям: волокна синтетичних тканин і пластиковий пил осідають у дихальних шляхах, а найвищі дози мають люди, які щодня працюють із синтетикою та пластиком на виробництві. Дослідники також вивчають вплив на кишечник і гормональну систему.
Паніка тут не допоможе, але кілька простих змін реально знижують контакт там, де він найщільніший, тобто біля їжі, води і тепла. Не варто розігрівати їжу в пластиковому посуді, краще перекладати її у скло чи кераміку. Продукти зберігайте у скляних контейнерах, пийте зі скляної або сталевої пляшки замість одноразової, міняйте подряпані дошки і тріснутий посуд, обирайте чай розсипом або в пакетиках без пластику, регулярно прибирайте пил і провітрюйте дім. Окремо варто знати, що гаряче, жирне і кисле прискорює виділення частинок із пластику, тож гарячі страви й напої краще не тримати довго в пластиковому посуді.
Наука про мікропластик ще молода. Більшість гучних знахідок показує присутність частинок і зв’язок із хворобами, але не доводить, що саме пластик їх спричинив. Куріння, тиск, цукор і холестерин лишаються головними ворогами судин, і їх можна контролювати вже сьогодні. Зменшення пластику біля їжі – це простий крок у тому ж напрямку: менше зайвого навантаження на організм.
Джерело: u-news.com.ua
