2873
Жінки закликають уряд зберегти право на добровільне переривання вагітності, не допускати криміналізації за таке рішення та забезпечити сім’ям із дітьми реальну фінансову, житлову й медичну підтримку. На їхню думку, рішення про продовження вагітності має залишатися за жінкою, а материнство має бути свідомим вибором, а не наслідком законодавчого примусу.
Чому жінки виступають проти заборони абортів
У петиції до Кабінету Міністрів України авторки вимагають не підтримувати законодавчі ініціативи щодо повної заборони абортів за бажанням жінки та не допускати інших необґрунтованих обмежень репродуктивних прав. Вони наголошують, що вагітність, пологи й материнство впливають на фізичне здоров’я, психологічний стан, соціальне становище та подальше життя жінки, тому рішення про продовження вагітності має належати передусім їй.
Згода на статевий акт, зазначають авторки, не означає автоматичної згоди на вагітність, пологи та материнство за будь-яких обставин. Примусове продовження небажаної вагітності вони розцінюють як втручання в тілесну автономію жінки та її право самостійно розпоряджатися власним життям. У цьому контексті авторки посилаються на статтю 3 Конституції України, яка визначає людину, її життя, здоров’я, гідність і безпеку найвищою соціальною цінністю, а також на статті 28–29, що гарантують повагу до гідності, свободу й особисту недоторканність.
Окремий аргумент стосується ризиків. На думку авторок, заборона не усуне небажаних вагітностей, а може змусити частину жінок звертатися до нелегальних і небезпечних способів переривання. У зверненні наведено дані Всесвітньої організації охорони здоров’я про значну частку небезпечних абортів у світі. Обмеження законного доступу до цієї процедури, за словами авторок, не гарантує зменшення їх кількості, але впливає на безпеку жінок.
Як приклад петиція наводить Румунію за часів режиму Ніколае Чаушеску. Після запровадження суворої заборони абортів у 1966 році жінки почали масово вдаватися до небезпечних нелегальних процедур. За даними петиції, у 1989 році 87% материнських смертей у країні були пов’язані з ускладненнями абортів, а смертність від них становила 148 випадків на 100 тисяч живонароджень. Після скасування заборони у 1990 році цей показник знизився до 58. На думку авторок, такий досвід свідчить, що заборона не усуває проблему, а створює додаткові загрози для життя та здоров’я жінок.
Правові, релігійні та демографічні аргументи і вимоги до уряду
Авторки звертають увагу на статтю 25 Цивільного кодексу України, за якою цивільна правоздатність фізичної особи виникає з моменту народження. Водночас закон може охороняти інтереси зачатої, але ще не народженої дитини у випадках, установлених законом. У петиції зазначається, що це не означає надання плоду повного обсягу цивільних прав, тотожних правам народженої людини. Також авторки посилаються на рішення Європейського суду з прав людини у справі Vo v. France. За їхнім трактуванням, суд не встановив універсального правила щодо того, що ненароджений плід є особою з повним правом на життя за статтею 2 Європейської конвенції з прав людини, а визнав відсутність європейського консенсусу щодо моменту початку життя.
Ще один аргумент стосується відокремлення церкви від держави. Авторки нагадують про статтю 35 Конституції України, яка гарантує кожному право сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, а також забороняє визнавати будь-яку релігію обов’язковою. Людина, за їхніми словами, може особисто відмовитися від аборту з релігійних чи моральних причин, але ці переконання не повинні визначати рішення інших жінок. Моральні та релігійні погляди можуть залишатися особистою позицією, але не мають ставати підставою для позбавлення інших людей їхніх прав.
Авторки заперечують, що обмеження репродуктивних прав може стати дієвим способом підвищення народжуваності. Серед причин, через які жінки відкладають або не планують материнство, у зверненні названо війну, економічну нестабільність, відсутність житла, низькі доходи, недостатню соціальну підтримку, проблеми з доступом до медицини та невпевненість у майбутньому. Тому замість примусу держава, на їхню думку, має створити умови для народження та виховання дітей. У петиції пропонують посилити фінансову допомогу при народженні й вихованні дітей, підтримку одиноких матерів, доступні житлові програми, пільги на комунальні послуги, доступність дитячих садків і ясел, захист вагітних і матерів від дискримінації на роботі, якісну медичну та психологічну допомогу, а також програми планування сім’ї, статевої освіти й доступу до сучасної контрацепції.
У зверненні до уряду сформульовано дев’ять вимог. Зокрема, авторки просять не підтримувати законодавчі ініціативи щодо повної заборони абортів за бажанням жінки, зберегти чинне право на добровільне переривання вагітності до встановленого законом строку та не допускати криміналізації жінок за таке рішення. Вони також просять гарантувати доступ до безпечного переривання вагітності та медичної допомоги після нього без дискримінації й стигматизації, забезпечити можливість переривання на пізніших строках за медичними та іншими передбаченими законодавством показаннями, не ухвалювати рішень, заснованих виключно на релігійних переконаннях окремих груп, а також розробити комплексну державну програму підтримки материнства, батьківства й сімей із дітьми. Авторки підкреслюють, що не виступають проти материнства чи народження дітей, а вимагають не позбавляти жінок можливості самостійно вирішувати, чи готові вони народжувати та виховувати дитину.
Раніше до Кабінету Міністрів подали петицію №41/011247-26еп із вимогою заборонити штучне переривання вагітності за бажанням жінки незалежно від строку. Її автор просить уряд підготувати відповідний законопроєкт і подати його на розгляд Верховної Ради. Водночас він пропонує залишити можливість переривання за медичними показаннями, а також у разі вагітності внаслідок зґвалтування, але знизити граничний строк для такої процедури з 22 до 12 тижнів і запровадити десятиденний період для обдумування рішення.
Джерело: sud.ua
