2233
На південному полюсі Сатурна сформувалася велетенська атмосферна структура з десятьма сторонами. Її вдалося простежити в багаторічних спостереженнях космічного телескопа Hubble: слабкі ознаки були присутні вже у 2023 році, а згодом хвиля стала значно чіткішою. Для Сатурна це особливо цікаво через знаменитий шестикутник на північному полюсі, який астрономи спостерігають десятиліттями, однак новий південний «декагон» має іншу історію й, схоже, виник зовсім недавно.
Відкриття стало можливим завдяки програмі OPAL — Outer Planet Atmospheres Legacy. У її межах Hubble регулярно фотографує зовнішні планети Сонячної системи, що дозволяє бачити не лише окремі бурі, а й поступові сезонні зміни, які розтягуються на роки.
Південний полюс Сатурна довгий час був менш зручним для спостережень із Землі через сезонне положення планети. У міру зміни сезону він знову став краще видимим. Перший натяк на незвичайну хвилясту смугу помітили не в космічних даних, а на наземних знімках, які аналізували професійні та аматорські астрономи.
У 2024 році дослідник Університету Країни Басків Агустін Санчес-Лавега разом із аматорами Тревором Баррі та Жан-Полем Оже звернув увагу на слабкий хвилястий пояс навколо південного полюса. Знімки 2025 року вже сильніше натякали на регулярну десятикутну форму.
Після цього команда повернулася до архіву Hubble. Висока роздільна здатність космічного телескопа та можливість спостерігати повні оберти планети без атмосферного розмиття Землі дозволили підтвердити, що структура існувала щонайменше з 2023 року і поступово ставала виразнішою.
Декагон лежить усередині одного з потужних струменевих потоків Сатурна. Спостереження на різних довжинах хвиль показали, що його положення трохи змінюється залежно від того, який шар атмосфери бачить телескоп. Це означає, що структура не є просто малюнком верхівок хмар — вона простягається вертикально через кілька атмосферних рівнів.
Саме це відрізняє знахідку від випадкового короткочасного візерунка. Дослідники бачать велику атмосферну хвилю, пов’язану з циркуляцією газового гіганта. Однак механізм її виникнення поки невідомий.
Порівняння з північним шестикутником одночасно допомагає і ускладнює пояснення. Північна шестикутна хвиля існує щонайменше понад 40 років і, за даними попередніх місій, надзвичайно стабільна. Дослідники давно шукали симетричний аналог на півдні, але не знаходили його.
Особливо показовими є дані місії Cassini, яка працювала біля Сатурна з 2004 до 2017 року. На її знімках не видно ознак довгоживучої десятикутної структури. Це підтримує висновок, що нинішній декагон не просто був прихований від спостерігачів, а справді сформувався відносно недавно.
Тепер астрономи хочуть зрозуміти, чому хвиля виникла саме зараз і чи стане вона стабільною. Для цього планують продовжити спостереження Hubble, залучати космічний телескоп James Webb і порівнювати дані з комп’ютерними моделями атмосфери Сатурна. Якщо декагон збережеться роками, вчені отримають рідкісну можливість буквально спостерігати народження великої довготривалої атмосферної структури на іншій планеті.
https://www.sciencedaily.com/releases/2026/09/260903064229.htm
