4405
Міжнародна команда дослідників показала, що ракові клітини у чоловіків можуть втрачати Y-хромосому не цілком, а вибірково — «стираючи» окремі багаті на гени ділянки й залишаючи інші частини недоторканими. Така ерозія змінює активність генетичних програм, пов’язаних із ростом пухлини, клітинним стресом та імунною відповіддю. Роботу очолили науковці University of Arizona Cancer Center.
Раніше втрату Y-хромосоми в пухлинах часто описували за простим принципом: хромосома або присутня, або втрачена. Новий аналіз показав значно складнішу картину. Дослідники вивчили геномні дані та активність генів у 160 чоловічих ракових клітинних лініях із Cancer Cell Line Encyclopedia, що дозволило уникнути домішки сигналів від здорових клітин у тканині пухлини.
Для кількісної оцінки вони створили показник Y EroSion Score, або YES. Він дозволяє розглядати втрату Y-хромосоми як поступовий процес і показує, які ділянки зникають першими. Саме завдяки цьому інструменту команда виявила, що певні гени втрачаються значно частіше за інші.
Усього вчені визначили 24 білок-кодуючі гени Y-хромосоми, які регулярно зникали в досліджених ракових клітинах. Для 15 із них цей результат підтвердили й в інших наборах даних, зокрема в пухлинах сечового міхура та великій панелі клінічного секвенування різних видів раку.
Автори припускають, що така вибіркова втрата може давати пухлинним клітинам перевагу, якщо разом із фрагментом Y-хромосоми зникають гени, які обмежують ріст або допомагають імунній системі розпізнавати небезпечні клітини. Наступним кроком стане перевірка того, які саме з цих генів мають функціональний вплив на прогресування пухлин і чи можна використати цей механізм для нових діагностичних або терапевтичних підходів.
