4402
Астрономи виявили радіогалактику J023721.13−010528.5, у якій центральна надмасивна чорна діра, схоже, пережила щонайменше чотири окремі епізоди активності. Кожен із них супроводжувався потужними викидами плазми, що сформували симетричні пари радіоструктур по обидва боки галактичного ядра. Якщо інтерпретація підтвердиться, це може бути перший відомий приклад радіогалактики з чотирма чітко зафіксованими циклами запуску джетів.
Для дослідження команда використала спостереження модернізованого Giant Metrewave Radio Telescope, MeerKAT і Very Large Array. На різних радіочастотах вчені побачили чотири пари структур, розташованих на різних відстанях від центру. Найстаріші сліди лежать далі, а наймолодші — ближче до ядра, що добре відповідає сценарію повторного вмикання й вимикання активної чорної діри.
Спектральний і кінематичний аналіз показав, що вік окремих структур становить приблизно від 4,5 до 20,5 мільйона років. Імовірність того, що така послідовність виникла випадково, вчені оцінили як надзвичайно малу: модель із чотирма історичними епізодами активності виявилася приблизно в три мільйони разів правдоподібнішою за випадкове розташування плазмових згустків.
Уся система простягається приблизно на 3,7 мільйона світлових років, що робить її одним із найбільших S-подібних радіоджерел. При цьому осі послідовних пар джетів поступово зміщуються проти годинникової стрілки на кути від 7 до 24 градусів. Така картина може свідчити про повільну прецесію, тобто «хитання» осі обертання центральної чорної діри.
Радіогалактики з повторними епізодами активності важливі для розуміння того, як чорні діри поглинають матерію. Акреційний потік може бути нестабільним: активність то посилюється, то затихає, а кожен новий запуск джета залишає довготривалий слід у міжгалактичному середовищі. Нова галактика фактично зберегла одразу кілька таких «архівних записів», що дозволяє відновити історію активності її ядра за десятки мільйонів років.
