2901
Мульча вважається однією з найкорисніших речей для молодого дерева: вона зменшує випаровування, стримує бур’яни й захищає верхній шар ґрунту від різких перепадів температури. Проблема починається тоді, коли матеріал насипають не по кореневій зоні, а високим конусом прямо до стовбура. Такий акуратний на вигляд «вулкан» створює умови, які дерево в природі майже не зустрічає.
Кора стовбура розрахована на контакт із повітрям, а не з постійно мокрою органікою. Коли мульча притиснута до дерева, після дощів вона довго залишається вологою. Кора розм’якшується, гірше провітрюється й стає більш уразливою до грибкових хвороб та пошкодження комахами.
Ще одна проблема виникає з корінням. У пухкому вологому шарі мульчі дерево може почати формувати додаткові поверхневі корені. З часом вони здатні рости навколо стовбура й стискати його, порушуючи нормальне потовщення та рух води й поживних речовин.
Правильна форма мульчування нагадує широкий плаский бублик, а не вулкан. Матеріал розкладають рівномірним шаром по значній частині кореневої зони, але біля самого стовбура залишають вільне кільце. Коренева шийка та місце, де стовбур розширюється до основних коренів, мають залишатися видимими.
Товщина теж має значення. Для більшості грубих органічних матеріалів достатньо приблизно 5–10 сантиметрів, залежно від типу ґрунту й фракції мульчі. На важкій погано дренованій землі шар роблять тоншим, оскільки зайва органіка ще більше затримуватиме вологу.
Якщо біля дерева вже роками лежить високий горбик, не потрібно просто насипати зверху новий шар. Стару мульчу розгрібають, перевіряють рівень ґрунту й відкривають основу стовбура. Іноді з’ясовується, що під мульчею накопичилося ще й кілька сантиметрів зайвої землі.
Правильно розкладена мульча справді допомагає дереву, особливо молодому. Але її користь залежить не від максимальної кількості матеріалу, а від того, чи залишаються корені в стабільно вологому ґрунті, а стовбур — сухим і відкритим.
