1477
Тварини спілкуються не лише з представниками власного виду. Нове дослідження показує, що комунікація відіграє вирішальну роль і в тому, щоб різні види могли співпрацювати. В оглядовій статті, опублікованій у журналі Animal Behaviour, міжнародна команда дослідників вивчила, як тварини використовують заклики, рухи тіла, візуальні демонстрації та інші сигнали, щоб координувати кооперативні стосунки між видами.
Різні види здатні співпрацювати в напрочуд різноманітних ситуаціях. Деякі птахи ведуть людей до бджолиних гнізд в обмін на доступ до воску. Риби-чистильники прибирають паразитів із більших рифових риб і отримують за це їжу. Спираючись на приклади з життя птахів, риб, комах і ссавців, дослідники показують, як комунікація допомагає таким стосункам працювати й тривати.
Щоб співпраця вдалася, тваринам часто доводиться узгоджувати час своїх дій заради спільної мети — а це особливо складно, коли різні види сприймають світ по-різному. Один приклад — великий медовказівник (Indicator indicator), який спеціальними закликами приваблює людей і веде їх до гнізд бджіл, а також реагує на людські заклики. В іншому випадку бородавники характерними позами тіла «запрошують» птахів і ссавців почистити їх.
«З відомих нам прикладів видно, що особини координують дії, щоб отримати доступ до спільних ресурсів, як-от їжа, або обміняти ресурси на послуги, наприклад захист від хижаків, — пояснила провідна авторка докторка Кеті Данклі з Оксфордського університету. — Нас особливо цікавило, як обмін інформацією уможливлює таку тісну координацію між видами». Сигнали ж не лише започатковують співпрацю, а й допомагають розпізнавати надійних партнерів і зменшувати ризик бути обманутим.
Взаємодія з іншим видом може бути корисною, але й небезпечною. Наприклад, деякі риби-чистильники та креветки демонструють яскраві кольори й характерні рухи, що сигналізують про їхню роль хижим рибам, дозволяючи безпечно проводити чистку. Личинки метеликів-голубʼянок використовують хімічні й вібраційні сигнали, які спонукають мурах захищати їх, а не з’їдати. Огляд також підкреслює важливість дивитися не лише на візуальні сигнали, адже багато видів покладаються на інформацію від кількох органів чуття.
Не всі системи комунікації однакові: одні лишаються сталими, інші змінюються залежно від місця й умов. Риби, що прагнуть чистки, часто використовують передбачувані пози, тоді як рибалки, що працюють із дельфінами, можуть тлумачити різну поведінку тварин як сигнал закидати сіті — і ці сигнали різняться від регіону до регіону. «Це показує, наскільки гнучкою й адаптивною може бути міжвидова комунікація», — зазначив старший автор доктор ван дер Вал.
Дослідники також розглянули, як такі системи розвиваються з часом. Деякі сигнали можуть починатися як прості «підказки» — ознаки чи поведінка, що впливають на реакцію іншої тварини, хоча спочатку не призначалися для передачі інформації, — а згодом ставати спеціалізованішими сигналами. Огляд, що об’єднав аж 58 авторів з антропології, біології та лінгвістики, виріс із міждисциплінарного семінару в Кембриджі 2023 року. «Вивчення того, як інформація тече між видами, дає нам потужне вікно в те, як виникають, змінюються й іноді співеволюціонують системи комунікації», — підсумувала Данклі.
