1639
Режисер Семен Горов розповів про багаторічну дружбу з Андрієм Данилком та згадав перші дні повномасштабного вторгнення, коли обоє залишалися у Києві. За його словами, тоді вони перебували у різних частинах столиці та підтримували зв’язок попри тривогу й невизначеність.
Горов згадує, що сам залишався на Подолі, тоді як Данилко перебував у центрі Києва неподалік Хрещатика. Режисер жартома описав це словами, що один «тримав Поділ», а інший — Хрещатик.
Він не приховує, що перші тижні великої війни були страшними. Попри можливість виїхати, обидва залишилися у столиці й спостерігали за подіями безпосередньо з Києва.
Дружба Горова й Данилка триває багато років. Режисер розповідає, що сьогодні вони бачаться рідше, однак можуть телефонувати один одному й розмовляти годинами про творчість, життя та спільні спогади.
Значна частина цих спогадів пов’язана зі створенням ранніх кліпів Вєрки Сердючки. За словами Горова, багато відомих сцен та реплік народжувалися безпосередньо на знімальному майданчику у процесі спільного мозкового штурму.
Режисер каже, що у своїй роботі часто використовує реальні історії, побутові деталі та спогади з дитинства. Саме такий підхід, на його думку, допомагав створювати образи, які глядачі сприймали як живі й упізнавані.
