1552
Пшоно часто програє у популярності гречці та вівсянці, хоча це звичайна цільна крупа з клітковиною, магнієм, фосфором та рослинним білком. У повсякденному раціоні воно може бути ще одним способом урізноманітнити джерела складних вуглеводів, особливо якщо не перетворювати кашу на десерт із великою кількістю масла й цукру.
Пшоно містить харчові волокна, які допомагають підтримувати роботу кишечника і роблять прийом їжі більш ситним. Кількість клітковини залежить від ступеня обробки крупи та способу приготування.
У крупі є магній, який бере участь у роботі нервової системи та м’язів. Також пшоно дає фосфор та невелику кількість інших мінералів. Називати його засобом «від деменції» або «від усіх хвороб серця» було б перебільшенням, але як частина різноманітного раціону воно цілком доречне.
Пшоняна каша природно не містить глютену. Це може бути корисним для людей із целіакією, але в такому випадку важливо стежити за маркуванням і можливим перехресним забрудненням під час виробництва.
Для контролю рівня глюкози має значення не лише сама крупа, а й порція та добавки. Велика миска солодкої каші з цукром впливатиме на цукор у крові зовсім інакше, ніж помірна порція з білковим продуктом і овочами.
Пшоно може мати легку гіркоту через жири у зовнішніх шарах зерна. Перед варінням крупу радять добре промити, а старе пшоно краще не використовувати.
Як і з іншими крупами, немає потреби їсти пшоно щодня. Чергування гречки, вівсянки, перловки, пшона та інших зернових допомагає зробити раціон різноманітнішим.
