660
Виноград зимує не тим, що встиг вирости, а тим, що встигло визріти. Пагін, який до жовтня набув солом’яно-коричневого кольору, потріскує при згинанні й теплий на дотик, витримує мороз на кілька градусів більший, ніж зелений пагін тієї ж товщини. Тому весь осінній догляд підпорядкований одній меті — допомогти лозі визріти й накопичити запас у багаторічній деревині.
Календар тут зсунутий відносно решти саду. Основні роботи на Одещині, Херсонщині й Закарпатті припадають на другу половину жовтня — листопад, у центрі на першу половину жовтня, а в північних областях, де виноград укривний, усе треба встигнути до кінця жовтня.
Полив і підживлення після збирання
Під час наливу ягід полив припиняють — зайва вода тріщить грона й розводить сіру гниль. Але після зняття врожаю кущ потребує вологи, бо саме тоді працює коріння й відкладається крохмаль. Один полив нормою 40-60 літрів на дорослий кущ через два тижні після збирання відчутно поліпшує визрівання лози.
Головний осінній полив — вологозарядний, у другій половині жовтня або на початку листопада, до промерзання ґрунту. Норма для дорослого куща 80-120 літрів, для молодого 40-50, з промочуванням шару 50-60 сантиметрів. Волога земля промерзає повільніше й проводить тепло краще за суху, тож коріння в такому ґрунті страждає менше. На піщаних ґрунтах півдня норму збільшують приблизно на третину, на важких суглинках зменшують.
Азот восени під виноград не вносять узагалі: він відтягує визрівання й робить лозу водянистою. Працюють калій і фосфор. Практична схема — 30-40 грамів сульфату калію та 40-50 грамів суперфосфату на квадратний метр пристовбурної зони, закладені в канавку завглибшки 25-30 сантиметрів по периметру куща й полита. Замість мінеральних добрив можна дати 300-400 грамів деревної золи на кущ. Раз на три роки під перекопування вносять перепрілий гній, 6-8 кілограмів на квадратний метр.
Обрізка й підготовка до зими
Обрізають виноград після листопаду, коли лоза вже перебуває в спокої, але до морозів нижче мінус п’яти: підмерзла лоза кришиться. У більшості областей це кінець жовтня — перша половина листопада. Молоді кущі до трьох років у північних регіонах іноді залишають на весну, щоб оцінити реальні зимові втрати.
Ріжуть тільки визрілу частину пагона. Зелена верхівка все одно загине, тому її прибирають без жалю. На плодову ланку залишають сучок заміщення на два-три вічка та плодову стрілку на шість-вісім, а за укривної культури і сильного росту — до дванадцяти вічок. Товщина лози, яку варто лишати, — 7-12 міліметрів; тонша не витягне грона, товща жирує й дає багато пасинків замість урожаю.
Зрізи роблять на два-три сантиметри вище вічка, не залишаючи довгих пеньків, які потім усихають углиб рукава. Усю зрізану лозу, опале листя й рештки грон виносять із ділянки: у них зимують збудники мілдью, оїдіуму й антракнозу. Після обрізки й листопаду кущ обробляють залізним купоросом, 300-500 грамів на десять літрів води, по голій лозі та ґрунту під нею.
Укривають не раніше, ніж установиться стабільна температура близько мінус п’яти: під теплим укриттям лоза випріває швидше, ніж вимерзає на морозі. Лозу знімають зі шпалери, скручують, пришпилюють до землі й накривають сухим ґрунтом шаром 20-25 сантиметрів, лапником або агроволокном по дугах. У південних областях більшість технічних сортів зимує без укриття, достатньо підгорнути основу куща землею на 15-20 сантиметрів.
Коротко: після збирання — один полив, потім калій із фосфором, у жовтні вологозарядка, після листопаду обрізка визрілої лози, прибирання рослинних решток, обробка залізним купоросом і вкриття вже по холоду. Кущ, який пройшов усі ці етапи, входить у зиму з визрілою лозою й починає наступний сезон без випадів рукавів.
