1473
Барвистий домашній гекон, напрочуд схильний до розвитку раку, може стати важливим новим інструментом для дослідників, які вивчають, як утворюються й поширюються пухлини. Науковці кажуть, що природні онкозахворювання цієї тварини дають цінне розуміння того, чому одні види вкрай вразливі до хвороби, а інші — навдивовижу стійкі. Роботу під керівництвом Ноттінгемського університету опублікували в журналі BMC Biology.
Серед рептилій ризик раку сильно різниться. Черепахи хворіють украй рідко, а от біло-жовтий леопардовий гекон, відомий у торгівлі домашніми тваринами як морф «лимонний іній» (lemon frost), розвиває агресивні пухлини приблизно у 80% особин. Дослідження виявило генетичні зміни, пов’язані з цими пухлинами, — і багато з них зачіпають ті самі гени й біологічні шляхи, що асоційовані з раком у людини.
«Вивчаючи, чому одні тварини такі сприйнятливі до раку, а інші — надзвичайно стійкі, ми сподіваємося розкрити різні способи, якими види еволюціонували, щоб давати раду хворобі, — пояснила керівниця роботи докторка Іленія Кіарі. — Зокрема, цей гекон може стати неймовірною моделлю, адже пухлини з’являються природно й у відносно ранньому віці. Разом ці природні стратегії можуть надихнути на нові способи профілактики, виявлення й лікування раку в людей».
Морф «лимонний іній» виник із спонтанної генетичної мутації, що з’явилася під час селекційного розведення у великій колонії леопардових геконів. Ефектне біло-жовте забарвлення швидко привернуло увагу на ринку, але заводчики невдовзі помітили сумну закономірність: багато таких геконів розвивали агресивні пухлини, що часто поширювалися по тілу.
На відміну від лабораторних мишей, у яких дослідникам часто доводиться штучно запускати ріст пухлин, гекони «лимонний іній» хворіють на рак природно й у молодому віці. А оскільки ці пухлини нерідко метастазують, рептилії дають науковцям рідкісну нагоду спостерігати, як рак зароджується, еволюціонує й поширюється в природних умовах.
Щоб краще зрозуміти хворобу, дослідники застосували повногеномне секвенування, порівнюючи зразки пухлин зі здоровою тканиною тих самих геконів, і виявили повторюваний набір генетичних змін. Багато змінених генів і біологічних процесів уже пов’язували з раком у людей та інших тварин. За словами співавтора Брендона Гастінгса, це показує важливість пошуку відповідей «по всьому дереву життя», а також те, що безліч геномних програм, розроблених для аналізу людських ракових пухлин, можна адаптувати для вивчення найрізноманітніших організмів.
Відкриття підкреслює цінність розширення спектра тваринних моделей у медичних дослідженнях. Види, що природно хворіють на рак із високою частотою, як цей гекон, можуть доповнити традиційні лабораторні моделі. «Ми часто шукаємо відповіді на людські проблеми, дивлячись усередину себе, але кожен вид має чого нас навчити, — зазначив доктор Скотт Ґлаберман з Бірмінгемського університету. — Вивчаючи і тварин, вразливих до раку, і тих, хто йому опирається, ми отримуємо значно більше сили, щоб зрозуміти саму хворобу. Це одна з багатьох причин, чому так важливо захищати біорізноманіття».
