1519
Астрономи безпосередньо підтвердили існування чотирьох раніше прихованих білих карликів у сусідніх подвійних системах. Усі системи розташовані в межах 65 світлових років від Землі, а одна містить дев’ятий за близькістю до Сонця білий карлик. Відкриття зробили дослідники з Університету Ворика та Університету Колорадо в Боулдері й опублікували в Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.
Кожен білий карлик обертається поряд із червоним карликом. Оскільки червоні карлики видаються більшими та яскравішими, у видимому світлі ці системи мали вигляд одиночних зір. Нові спостереження виявили, що всі чотири сусідні червоні карлики насправді приховували білих-карликів-супутників. «Ізольовані білі карлики поблизу зазвичай легко знайти, але ці чотири зорі ми не могли побачити напряму у видимих хвилях, бо світло їхніх червоних карликів-компаньйонів заглушало їх, — пояснила провідна авторка докторка Мейрі О’Браєн. — Це нагадування, що навіть у власному космічному сусідстві можна знайти сюрпризи, якщо дивитися правильно й у правильних довжинах хвиль».
Астрономи десятиліттями ретельно каталогізують зорі поблизу Сонця, та білі карлики в таких системах лишаються складними для виявлення. Ці чотири системи привернули увагу тим, що їхні видимі зорі демонстрували виражене радіальне «похитування» — рух, що виникає, коли зоря трохи наближається й віддаляється від Землі під гравітаційним впливом невидимого масивного об’єкта, який обертається навколо неї.
Щоб детальніше дослідити системи, науковці використали дані ультрафіолетового спектрографа космічного телескопа Hubble. Білі карлики зазвичай значно легше розпізнати в ультрафіолеті, однак червоні карлики можуть породжувати потужні спалахи, що імітують ультрафіолетовий сигнал білого карлика. Щоб відокремити справжні сигнали від ефектів спалахів, команда розробила спеціальні методи калібрування — і офіційно підтвердила білі карлики в усіх чотирьох системах.
Одна із систем, G 203-47, виявилася особливо загадковою. Хоча вона лежить лише за 25 світлових років, астрономам знадобилося 27 років після першого виявлення радіального похитування, щоб ідентифікувати прихований білий карлик. Тепер його визнано дев’ятим за близькістю до Сонця. Ця система поводиться інакше за подібні: її червоний карлик робить один оберт навколо осі понад 100 днів, хоча обертається навколо білого карлика кожні 14,9 дня.
За звичайних умов гравітаційна взаємодія двох близьких зір мала б синхронізувати їхній рух через припливне захоплення — як Земля й Місяць, до якої той завжди повернутий одним боком. У G 203-47 же червоний карлик обертається надто повільно, щоб бути синхронізованим. «Це свідчить, що такі подвійні системи мали дуже різні еволюційні історії, — зазначив співавтор доктор Девід Вілсон. — Одні зазнали бурхливих, тривалих ранніх взаємодій, що припливно їх зафіксували, а інші, як G 203-47, пережили м’якші, коротші зустрічі».
Чотири відкриття також дозволили уточнити «перепис» білих карликів у межах 20 парсеків (65 світлових років). Попередні моделі передбачали приблизно 4–5 тісних систем «білий карлик — червоний карлик» у цій ділянці, і дослідники знайшли рівно чотири. Утім, картина може бути неповною. «Лише близько 30 відсотків червоних карликів у межах 20 парсеків систематично перевірено на приховані білі карлики, — зазначив професор П’єр-Емманюель Трембле. — Ми вважаємо, що в нашому локальному оточенні може бути ще 9–10 невиявлених подвійних систем».
