926
Сівозміна на шести сотках здається теорією для великих полів, але саме на маленькій ділянці її порушення відчувається найшвидше. Через три-чотири роки на одному місці томати починають масово хворіти на фітофтору навіть у сухе літо, капуста дає деформовані корені, а морква виростає розгалуженою. Ґрунт не «втомлюється» містично: у ньому просто накопичуються збудники хвороб і шкідники конкретної родини рослин.
Планувати наступний сезон найзручніше зараз, у серпні-вересні, поки видно, де що росло і як почувалося. Достатньо накреслити схему грядок на аркуші й підписати культури — навесні пам’ять неодмінно підводить, і в підсумку картопля повертається туди ж, де була торік.
За яким принципом чергувати
Основне правило — не садити поспіль представників однієї ботанічної родини. Пасльонові — це картопля, томат, перець і баклажан, тож перець після картоплі нічого не дає. Гарбузові — огірок, кабачок, гарбуз, патисон. Капустяні — капуста, редиска, редька, ріпа, а заодно й гірчиця з рукколою. Селерові — морква, петрушка, селера, кріп, пастернак. Окремо стоять бобові, цибулинні та лободові, куди належать буряк і шпинат.
Повертати культуру на попереднє місце можна не раніше ніж через три-чотири роки. Для капусти, якщо на ділянці була кила, пауза довша — п’ять-сім років, бо спори збудника зберігаються в ґрунті дуже довго. Полуницю переносять на нове місце кожні чотири роки.
Другий принцип — чергувати культури за глибиною коріння й за апетитом. Капуста, картопля, гарбузові й селера виносять багато поживних речовин, тому після них логічно ставити невибагливі цибулинні або бобові, які самі збагачують ґрунт азотом завдяки бульбочковим бактеріям.
Конкретні пари попередників
Після картоплі добре йдуть боби, горох, квасоля, цибуля, часник, гарбузові й капуста. Категорично не варто садити томати, перець і баклажани — у них спільні з картоплею фітофтора й колорадський жук. Після томатів місце віддають цибулі, часнику, буряку, моркві або бобовим.
Після огірків, кабачків і гарбузів найкраще почуваються цибуля, часник, коренеплоди й капуста. Після капусти висаджують картоплю, томати, бобові, моркву, але не редиску й редьку. Морква залишає по собі ґрунт, придатний для цибулі, часнику, картоплі й капусти.
Найуніверсальніші попередники — цибуля, часник і бобові. Після них можна садити практично будь-що: цибулинні оздоровлюють ґрунт, а горох і квасоля залишають у ньому азот і добре структуроване коріннями пухке ложе. Тому їх зручно ставити в схему як своєрідну кому між вимогливими культурами.
Якщо ділянка мала й простір для маневру мінімальний, виручають сидерати. Посіяні одразу після збирання гірчиця, фацелія, овес чи вика за шість-вісім тижнів устигають наростити масу й частково очистити ґрунт. Тільки гірчицю не сіють там, де наступного року планується капуста чи редька, — родина в них спільна, а отже, і хвороби теж. Для чотирьох-п’яти грядок цілком робочою є проста чотирирічна схема: пасльонові, потім гарбузові, далі коренеплоди, а на четвертий рік бобові з цибулинними.
