908
Лілії можна садити і навесні, і восени, але осіння посадка дає помітно кращий старт. Цибулина встигає відростити коріння в теплому ще ґрунті, проходить природний період холоду й навесні рушає в ріст на два-три тижні раніше за весняну. У результаті перше цвітіння повноцінне, а не символічне, як це часто буває з квітневими посадками.
Головна умова — залишити цибулині час на вкорінення. Їй потрібно приблизно три-чотири тижні при температурі ґрунту плюс десять-дванадцять градусів. Для західних і північних областей це означає посадку з початку вересня до 5-10 жовтня, для центру — до середини жовтня, для півдня комфортне вікно тягнеться майже до початку листопада.
Що врахувати при виборі місця й глибини
Лілії не терплять двох речей: застою води й глухої тіні. Найкраще їм на легкому суглинку з добрим дренажем, де сонце світить щонайменше половину дня. Низини, куди навесні стікає тала вода, для них згубні — цибулина просто випріває. Якщо іншого місця немає, роблять підняту грядку висотою 15-20 сантиметрів.
Глибина посадки залежить від розміру цибулини й рахується просто: три її висоти до дна ямки. Для середньої цибулини діаметром 4-5 сантиметрів це 15-18 сантиметрів, для великих екземплярів трубчастих сортів — 20-25. На дно насипають 3-5 сантиметрів піску, ставлять цибулину, розправляють коріння й засипають. Відстань між рослинами — 20-25 сантиметрів для азійських гібридів і 30-35 для високих трубчастих.
Виняток — лілія біла, вона ж кандидум. Її садять зовсім неглибоко, засипаючи цибулину шаром лише 2-3 сантиметри, і робити це треба ще в серпні, бо до зими вона встигає сформувати приземну розетку листя. Лілія кучерява, мартагон, теж любить ранню посадку, у серпні-вересні.
Підготовка цибулин і ґрунту
Куплений садивний матеріал оглядають: донце має бути щільним, без темних плям і плісняви, лусочки — пружними. Підсохлі цибулини з в’ялими лусками краще не брати, вони довго не рушають. Перед посадкою корисно потримати цибулини 20-30 хвилин у розчині будь-якого системного фунгіциду для цибулинних або в рожевому розчині перманганату калію, після чого підсушити в тіні.
Свіжий гній під лілії не вносять у жодному вигляді — він провокує гниль донця. Ґрунт заправляють перепрілим компостом, суперфосфатом у нормі 30-40 грамів на квадратний метр і сульфатом калію 20-25 грамів. Азійським гібридам підходить слабокисла реакція, а трубчастим і східним — близька до нейтральної, тож під них додають 150-200 грамів деревної золи на квадратний метр.
Мульчують посадки не одразу, а коли верхній шар ґрунту прихопить морозцем, зазвичай у листопаді. Шар торфу, перегною чи сухого листя товщиною 7-10 сантиметрів захищає від безсніжних морозів. Рання мульча тримає тепло й вологу, чого цибулинам на зиму якраз не потрібно.
Якщо звести все докупи: вересень для півночі й заходу, жовтень для центру, сонячне місце без застою води, пісок на дно, глибина в три висоти цибулини, фосфор із калієм у ґрунт і мульча по підмерзлій землі. За таких умов азійські гібриди зацвітають уже наступного червня й спокійно ростуть на одному місці чотири-п’ять років.
