894
Гола земля взимку — це не нейтральний стан, а щорічна втрата. Дощі й талі води вимивають з верхнього шару поживні речовини, чергування замерзання й відтавання руйнує структуру ґрунту, а вітер на відкритих ділянках здуває найродючіший верхній сантиметр. Навесні така грядка запливає кіркою, довше просихає й пізніше готова до посіву. Шар мульчі знімає більшу частину цих проблем і при цьому не потребує ні техніки, ні витрат — усе потрібне вже є на ділянці восени.
Друга користь — біологічна. Під мульчею верхній шар ґрунту промерзає менше й нерівномірніше, там довше залишаються активними дощові черви й мікроорганізми. За зиму органічна мульча частково переробляється, і навесні під нею земля пухка, волога і темніша. Але все це працює тільки за двох умов: правильно підібраний матеріал і правильна товщина.
Чим мульчувати і скільки класти
Солома — найкращий універсальний варіант для овочевих грядок. Кладуть шар десять-п’ятнадцять сантиметрів, бо за зиму він осяде вдвічі. Мінус у неї один: у соломі охоче селяться миші, тому біля стовбурів дерев і на грядках з цибулинними її використовують обережно.
Опале листя доступне всім і безкоштовне. Шар — десять-двадцять сантиметрів, обов’язково сухе й краще подрібнене газонокосаркою, інакше мокре листя злипається в повітронепроникний млинець. Не беруть листя з дерев, уражених паршею або борошнистою росою, а також горіхове й дубове: горіхове містить речовини, що пригнічують ріст, дубове розкладається дуже повільно через дубильні речовини. Найкраще підходить листя клена, липи, берези, фруктових дерев без ознак хвороб.
Скошена трава і бур’яни без насіння — шар п’ять-сім сантиметрів, обов’язково підв’ялені день-два на сонці. Свіжа зелена маса товстим шаром закисає й починає гнити з неприємним запахом. Компост і перегній кладуть тонше, три-п’ять сантиметрів, вони працюють водночас і як укриття, і як підживлення. Лушпиння соняшника — п’ять-сім сантиметрів, добре пропускає повітря, але легке й потребує притискання гілками. Хвойний опад підкислює ґрунт, тому його доцільно класти під лохину, полуницю, рододендрони, а не під капусту чи буряк.
Тирса й стружка потребують окремої уваги: свіжі при розкладанні забирають азот з верхнього шару ґрунту. Їх або витримують у купі рік, або вносять під них азотне добриво, приблизно тридцять-сорок грамів сечовини на квадратний метр. Картон і щільний папір теж придатні: їх укладають у два шари, притискають чимось важким і зверху присипають органікою — до весни під ними гине навіть пирій.
Коли вкривати і чого не варто робити
Мульчують не одразу після збирання врожаю, а пізніше — коли верхній шар ґрунту вже прихопило першими заморозками. У більшості областей це кінець жовтня — листопад. Причина в мишах: у теплу мульчу, покладену у вересні, вони заселяються й влаштовують там зимівлю, а потім переходять на цибулини й кору дерев. У промерзлу землю миша гніздо вже не робить.
Часник, посаджений у жовтні, накривають після настання стійких заморозків, шаром три-п’ять сантиметрів, не більше, — інакше він випріє під час зимових відлиг. Полуницю мульчують після перших морозів у мінус три-п’ять, шаром близько п’яти сантиметрів, стежачи, щоб серденька кущів залишалися відкритими. Пристовбурні кола дерев мульчують, відступивши десять-п’ятнадцять сантиметрів від стовбура: мульча впритул до кори тримає вологу й провокує підпрівання.
Важкі глинисті ґрунти, які й без того довго просихають, товстим шаром мульчі краще не закривати — обмежуються трьома-п’ятьма сантиметрами компосту, інакше навесні під нею буде холодне мокре місиво. Не використовують для мульчування бадилля томатів, картоплі й гарбузових з ознаками хвороб, а також бур’яни з дозрілим насінням.
Навесні мульчу з грядок, призначених під ранні посіви, відгортають приблизно за два тижні до сівби, щоб земля прогрілася. З решти площ її не прибирають узагалі: залишки просто закладають у ґрунт при поверхневому розпушуванні. Кілька годин роботи в листопаді дають навесні готову до сівби структуру ґрунту й помітно менше бур’янів.
