857
Пізні сорти білоголової капусти — Харківська зимова, Амагер 611, Столична, гібриди типу Агресор — зав’язують головку тоді, коли решта городу вже відпрацювала. Основний приріст маси припадає на другу половину серпня, вересень і першу половину жовтня, а зрізають таку капусту в жовтні-листопаді, іноді після перших приморозків до мінус 5.
Саме тому серпневі й вересневі підживлення для пізньої капусти вирішальні. Головка, яка на початку серпня має розмір кулака, за наступні вісім-десять тижнів здатна набрати 3-4 кілограми, але тільки за умови, що в ґрунті вистачає калію й фосфору. Азот на цьому етапі вже працює проти врожаю.
Капуста належить до культур із дуже високим виносом поживних речовин: з однієї сотки врожай у 400-500 кілограмів забирає близько 2 кілограмів азоту, 700 грамів фосфору й понад 2,5 кілограма калію. Без підживлень такий обсяг ґрунт віддати не може.
Графік підживлень від липня до зрізання
Останнє азотне підживлення пізньої капусти припадає на другу-третю декаду липня, коли рослина ще нарощує розетку. Це може бути настій коров’яку 1:10 по літру під корінь або аміачна селітра 15-20 грамів на 10 літрів води. Після 5-10 серпня азот у чистому вигляді вже не вносять: він розпушує головку, погіршує лежкість і робить листя привабливішим для попелиці та гусені.
Друге підживлення роблять у момент зав’язування головки, зазвичай у першій половині серпня. Робочий склад — 20-25 грамів суперфосфату й 15-20 грамів сульфату калію на 10 літрів води, по 1-1,5 літра розчину під рослину після поливу. Хлористий калій для капусти теж придатний, на відміну від картоплі.
Третє підживлення — початок вересня, коли головка щільнішає. Тут працює зола: 200 грамів на квадратний метр у міжряддя з наступним поливом або настій склянки золи на 10 літрів води. Зола дає калій, кальцій і мікроелементи й водночас трохи знижує кислотність, а капуста найкраще росте за pH 6,5-7,2. Останнє підживлення проводять не пізніше ніж за три тижні до зрізання, далі рослина живе на накопиченому.
Мікроелементи й типові помилки
Капуста гостро реагує на нестачу бору й молібдену. Бор потрібен на початку формування головки: 2 грами борної кислоти розчиняють у літрі гарячої води, доводять об’єм до 10 літрів і обприскують по листю в похмуру погоду або ввечері. Без бору серцевина качана буріє й утворюються порожнини. Молібден важливіший на кислих ґрунтах, і його зазвичай вносять разом із комплексним добривом для капустяних.
Друга поширена проблема — крайовий опік листя, коли краї молодих листків підсихають і чорніють. Це не хвороба, а нестача кальцію, яка часто виникає при надлишку азоту й нерівномірному поливі. Допомагає обприскування кальцієвою селітрою 20 грамів на 10 літрів і стабільний режим зволоження: пізня капуста потребує 20-30 літрів води на квадратний метр раз на 5-7 днів у суху погоду.
Третя помилка — підживлення по сухому ґрунту. Розчин мінеральних добрив на пересохлій землі обпікає дрібне коріння, тому спершу грядку проливають чистою водою, а вже потім вносять живлення. І ще один момент: у вересні полив поступово скорочують, а за два-три тижні до зрізання припиняють зовсім, інакше головки тріскаються й гірше зберігаються.
Проста схема для пізньої капусти виглядає так: азот — до середини липня, фосфор із калієм — у серпні, зола — на початку вересня, бор по листю один раз під час зав’язування головки. Цього достатньо, щоб отримати щільні качани, які пролежать у погребі до березня.
