832
Коли яблуня віддала врожай, здається, що робота в саду вже закінчилася. Насправді для дерева серпень і вересень — один із найважливіших періодів року. Саме зараз у деревині та корінні відкладаються запаси, від яких залежить, як яблуня перезимує і скільки квіткових бруньок закладе на наступний сезон. Ці бруньки формуються ще влітку, за вісім-десять місяців до цвітіння, і живляться вони не весняними підживленнями, а тим, що дерево накопичило восени.
Друга причина годувати сад восени суто фізіологічна. Коріння яблуні працює доти, доки температура ґрунту на глибині 20-30 см тримається вище +8 °C. У більшості областей України це триває до середини або кінця жовтня, на півдні — часом до початку листопада. Тобто після збирання плодів у дерева залишається ще півтора-два місяці активного всмоктування поживи.
Третє: восени змінюється сам набір елементів. Азот, який навесні є головним, тепер приносить радше шкоду, ніж користь.
Які елементи працюють на зимостійкість
Основа осіннього підживлення — фосфор і калій. Фосфор відповідає за розвиток кореневої системи та визрівання тканин, калій підвищує концентрацію клітинного соку, а отже, і морозостійкість деревини й бруньок. На доросле дерево віком вісім-дванадцять років беруть приблизно 300-400 г простого суперфосфату і 200-250 г сульфату калію. Якщо рахувати на площу пристовбурного кола, це 40-50 г суперфосфату і 25-30 г сульфату калію на квадратний метр.
Хлористий калій восени теж припустимий: до весни хлор встигає вимитися з кореневмісного шару дощами й талою водою. Але на легких піщаних ґрунтах, де вимивання надто швидке, безпечніше залишитися на сульфаті калію.
Деревна зола — робоча альтернатива для тих, хто не хоче мінеральних добрив: 200-300 г на квадратний метр дають калій, кальцій, магній і набір мікроелементів. Одне застереження: зола підлужнює ґрунт, тож на карбонатних ґрунтах півдня від неї краще відмовитися. Органіку — два-три відра перепрілого гною або зрілого компосту під доросле дерево — вносять раз на два-три роки, розподіляючи по периметру крони.
Помилки, через які підживлення не спрацьовує
Найпоширеніша — азот у будь-якому вигляді: селітра, карбамід, свіжий гній, настій трави. У серпні й вересні азот провокує нову хвилю росту. Молоді пагони не встигають визріти до морозів, узимку підмерзають, а разом із ними страждають і бруньки. Останній безпечний строк азотних підживлень для яблуні — червень, щонайпізніше перша декада липня.
Друга помилка — розсипати добрива по поверхні задернілого пристовбурного кола. Фосфор майже не рухається у ґрунті: за сезон він переміщується вниз лише на кілька сантиметрів. Щоб дійти до коріння, добриво закладають у борозенки або лунки глибиною 15-20 см по проєкції крони, де зосереджена маса всмоктувального коріння. Це не біля самого стовбура, а на відстані півтора-два метри від нього.
Третя — вносити сухі добрива в пересохлу землю. Спершу пристовбурне коло проливають, потім підживлюють, потім поливають ще раз. Наприкінці жовтня, коли листя вже опало, це поєднують із вологозарядковим поливом: 40-60 літрів води на квадратний метр пристовбурного кола.
Практично осінній цикл виглядає просто. У другій половині серпня або на початку вересня закласти фосфор і калій у борозенки по проєкції крони, раз на кілька років додати туди ж компост, а наприкінці жовтня добре пролити сад. Азот відкласти до весни. Саме це визначає, з якими бруньками яблуня вийде з зими.
